Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2019 року

Київ

справа №599/1004/15

адміністративне провадження №К/9901/13345/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС

на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2015 року (суддя Чорна В.Г.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року (судді: Заверуха О.Б. (головуючий), Гінда О.М., Старунський Д.М.)

у справі № 599/1004/15

за позовом ОСОБА_1

до Львівської митниці ДФС

про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Зборівського районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач) про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0868/20908/15 від 29 травня 2015 року, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 8500 грн.

Зборівський районний суд Тернопільської області постановою від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, адміністративний позов задовольнив: скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення серії № 0868/20908/15 від 29 травня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 8500 грн.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на істотне порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

14 листопада 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці.

Позивач не скористався своїм правом подати заперчення / відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

01 лютого 2018 року касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень), що кореспондується зі статтею 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають, враховуючи наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 22 квітня 2015 року в зону митного контролю митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС в напрямку «виїзд» з України заїхав транспортний засіб з р/н НОМЕР_1 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який здійснював перевезення товару «Гранули паливні «пеллети» з пресованого лушпиння соняшника», загальною вагою 23 550 кг, на адресу - РЕС «UNIVERSAL», 02-495, Warszawa, ul. Jozefa Chelmonskiego, 11/27, Польща; відправник - ПП «РОЛІКС-ТРАНС» код ДРФО 0014045466, м. Тернопіль, вул.Гоголя, 5, згідно з митною декларацією від 01 квітня 2015 року №403000009/2015/003205. Митне оформлення вказаного товару здійснювалося у відділі митного оформлення Тернопільської митниці ДФС.

У ході здійснення митного контролю встановлено, що контрольною датою доставки товару до митниці призначення (митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС) є 11 квітня 2015 року.

Однак станом на 11 квітня 2015 року товар, який переміщувався згідно з митною декларацією від 01 квітня 2015 року №403000009/2015/003205, в зону митного контролю митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС громадянином ОСОБА_1 доставлено не було. Фактично товар «Гранули паливні «пеллети» з пресованого лушпиння соняшника» та документи на нього доставлені та пред`явлені для здійснення митного контролю та митного оформлення в місці прибуття м/п «Краковець» Львівської митниці ДФС 22 квітня 2015 року.

За таких обставин, відповідачем прийнято постанову у справі про порушення митних правил № 0868/20908/15 від 29 травня 2015 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 8500 грн.

Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду, в обґрунтування якого зазначив, що даного правопорушення він не вчиняв, оскільки на момент митного оформлення митної декларації від 01 квітня 2015 року №403000009/2015/003205, яке здійснювалося у відділі митного оформлення Тернопільської митниці ДФС, він перебував за межами України, а саме в Польщі, здійснюючи перевезення іншого вантажу.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, висновувався на тому, що постанова не відповідає нормам діючого законодавства, не забезпечена належними та допустимими доказами, які б давали підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз норм Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом частини першої статті 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими в орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 95 Митного кодексу України визначено, що для автомобільного транспорту встановлюються строки транзитних перевезень - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Статтею 191 Митного кодексу України передбачено права та обов`язки перевізника, а саме зазначено, що перевізники зобов`язані у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них.

Згідно з частиною першою статті 193 Митного кодексу України за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом: перевізник притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Так, відповідно до частини третьої статті 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 37 статті 4 Митного кодексу України визначено, що перевізником є особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» передбачено заповнення графи 50 «Принципал», якщо здійснюється переміщення митною територією України.

У графі 50, згідно з додатком до цього Порядку, зазначаються відомості про перевізника (експедитора) товарів, задекларованих у митній декларації, номер його телефону в міжнародному форматі (з урахуванням коду країни та населеного пункту або мережі оператора мобільного зв`язку) та відомості про особу, що приймає задекларовані товари до перевезення: прізвище, ініціали, серія та номер паспорта (для громадян нерезидентів: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), громадянство, реквізити паспортного документа або документа, що його замінює).

Так, у ході розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що у наданих відповідачем двох митних деклараціях, в яких задекларовано товар «Гранули паливні «пеллети» з пресованого лушпиння соняшника», та які є однаковими за реквізитами та змістом, наявні розбіжності в графі 50 в частині зазначення відповідальної особи, що приймає задекларовані товари до перевезення. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що він не є суб`єктом цього правопорушення.

Такий висновок суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки митною декларацією встановленої форми є декларація - а.с. 44, а декларація - а.с. 50-51 є елетронним витягом, який роздруковується з АСМО «Інспектор».

Також передчасним є висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності позивача в зоні діяльності Тернопільської митниці ДФС 01 квітня 2015 року на момент митного оформлення митної декларації № 403000009/2015/003205, оскільки надані позивачем копії сторінок його паспорта не дають можливості суду в повній мірі встановити ці обставини.

З приводу цього Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином на підставі наявних у матеріалах справи доказів факт перебування позивача у Польщі 01 квітня 2015 року, а суд першої інстанції взагалі не досліджував зібрані докази у справі.

Посилання суду апеляційної інстанції на договір найму транспортного засобу № 5а від 29 вересня 2014 року, відповідно до умов якого ПП «Ролікс-Транс» орендує транспортний засіб у ТзОВ «Екс Імп Транс», та в якому відсутня жодна інформація про позивача, не є належним та достатнім доказом на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 не є відповідальною особою за перевезення задекларованого товару «Гранули паливні «пеллети» з пресованого лушпиння соняшника».

Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши системний аналіз норм законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не повно досліджено всі фактичні обставини справи, не правильно надано оцінку всім доводам сторін та зібраним доказам у справі, внаслідок чого вони дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова