Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №826/8211/15

адміністративне провадження №К/9901/1186/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів: Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державного підприємства «Антонов» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року (суддя - Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)

у справі № 826/8211/15 за позовом Державного підприємства «Антонов» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

ДП «Антонов» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:

- визнати неправомірною та скасувати постанову Управління ДВС від 14 січня 2015 року ВП №45385075 про накладення штрафу на ОСОБА_4

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, в задоволені позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний виконавець, при винесенні постанови про накладення штрафу, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», в межах своєї компетенції та не мав підстав, передбачених вищезазначеним законом, для невиконання виконавчого документу, оскільки позивачем у встановлений державним виконавцем строк рішення суду не виконано, не вчинено дій для виконання такого рішення, тому, накладення штрафу у розмірі 680 грн. за повторне невиконання є правомірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконним та необґрунтованим, а тому просить рішення судів скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, скаржник вказує, що Апеляційним судом м. Києва ухвалою від 05 листопада 2015 року по справі № 22-ц/796/12214/2015 було встановлено, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року було виконано в повному обсязі, на підставі чого, державного виконавця було зобов'язано винести постанову про закриття виконавчого провадження ВП № 45385057.

Відповідачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заявлено клопотання про розгляд справи за участі скаржника.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 07 листопада 2014 року ВП №45385057 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Оболонського районного суду міста Києва від 02 листопада 2011 року №2-1178/2010 про поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді радника генерального директора з правових питань в ДП «Антонов», боржником у виконавчому провадженні визначено ДП «Антонов».

У вказаній постанові встановлено строк для виконання рішення у добровільному порядку - негайно.

Постановою в.о. начальника Управління ДВС про передачу матеріалів виконавчого провадження від 10 листопада 2014 року виконавче провадження ВП №45385057 передано на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС.

В свою чергу позивач, зазначаючи про повне виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 жовтня 2011 року у справі №22-2690/18042/2011, посилається на наказ Віце-президента - директора філії ДП "Антонов" "Серійний завод "Антонов" від 19 жовтня 2011 року №115/к "Про поновлення на роботі ОСОБА_3.", яким ОСОБА_3 поновлено на посаді радника генерального директора ДП "КиАЗ "Авіант" з 12 грудня 2009 року.

Згодом, наказом Віце-президента - директора філії ДП "Антонов" "Серійний завод "Антонов" від 27 листопада 2014 року №65/К "Про виправлення технічної помилки в Наказі №115/к від 19.10.11 р." у тексті пункту 1 наказу від 19 жовтня 2011 року №115/к слова "ДП КиАЗ "Авіант" замінено на слова "з правових питань"; у тексті пункту 3 наказу від 19 жовтня 2011 року №115/к виключено слова "ДП КиАЗ "Авіант".

Відповідач дійшов висновку, що наказ про поновлення на роботі ОСОБА_3 видано не боржником у виконавчому провадженні ВП №45385057 - ДП "Антонов", а його структурним підрозділом, що не може вважатись виконанням рішення про поновлення незаконно звільненого працівника у контексті статті 76 Закону України "Про виконавче провадження".

В результаті чого , постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС про накладення штрафу від 28 листопада 2014 року ВП №45385057 за невиконання без поважних причин у встановлений держаним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі на Генерального директора ДП «Антонов» ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340,00 грн.

При цьому доказів скасування постанови про накладення штрафу від 28 листопада 2014 року ВП №45385057 матеріали справи не містять.

Згодом, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС від 14 січня 2015 року ВП №45385057, за невиконання без поважних причин у встановлений держаним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі на директора ДП «Антонов» ОСОБА_4 накладено повторний штраф у подвійному розмірі в сумі 680,00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 25 даного Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Частиною другою статті 75 Закону №606-ХІV визначено, що у разі невиконання вимог вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно із частиною другою статті 89 Закону №606-XIV, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вже вище було зазначено, відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний виконавець, при винесенні постанови про накладення штрафу, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», в межах своєї компетенції та не мав підстав, передбачених вищезазначеним законом, для невиконання виконавчого документу, оскільки позивачем у встановлений державним виконавцем строк рішення суду не виконано, не вчинено дій для виконання такого рішення, тому, накладення штрафу у розмірі 680 грн. за повторне невиконання є правомірним.

В свою чергу, в матеріалах справи міститься копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року по справі № 22-ц/796/12214/2015, якою було встановлено, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року було виконано в повному обсязі, на підставі чого, державного виконавця було зобов'язано винести постанову про закриття виконавчого провадження ВП № 45385057.

Проте, судом апеляційної інстанції вказане рішення не було взято до уваги.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої, шостої статті 78 КАС України (в чинній редакції, яка повністю кореспондується зі статтею 72 КАС України в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Тобто, обставини, встановленні судовими рішеннями, що набрали законної сили, колегією суддів не перевіряються.

Вказане свідчить про неповноту встановлення фактичних обставин у межах даної справи.

Підсумовуючи викладене, а також, враховуючи те, що приписами частини другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про неповне з'ясування судом апеляційної інстанції дійсних обставин справи та допущення порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухваленого рішень та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, п. 2 ч. 1 ст. 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Антонов» - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа