Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №821/228/17

адміністративне провадження №К/9901/15483/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №821/228/17

за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду (прийняту у складі: головуючого судді - Кузьменко Н.А.) від 14 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Яковлєва О.В., суддів: Федусика А.Г., Танасогло Т.М.) від 20 червня 2017 року

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 06 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Херсонської обласної ради, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення комісії Херсонської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 22.12.2016 року №1;

- прийняти постанову, якою визнати ОСОБА_1 репресованою на підставі наданих нею документів;

- зобов'язати комісію Херсонської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих видати ОСОБА_1 відповідний документ про те, що вона є репресованою та поновити її базу даних для отримання передбачених законодавством України пільг.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням №1 від 22 грудня 2016 року комісія Херсонської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих відмовила у визнанні ОСОБА_1 репресованою. В своєму рішенні комісія послалась на ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», відповідно до якої дія цього Закону поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, а також комісія зазначила, що згідно з довідкою Державного архіву Львівської області від 26 липня 2006 року ОСОБА_1 за межі колишнього Радянського Союзу переміщено не було. Позивач вважає, що на неї розповсюджується дія статті 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Також позивач вказує, що згідно листа прокуратури Львівської області №09/1/1-28-05 від 05.04.2005 року вона належить до категорії «переселенців», оскільки була насильно переселена.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

4. Рішення судів мотивовані тим, що дія положень Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» не поширюється на позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 02 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

6. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року.

8. 25 жовтня 2017 року від Херсонської обласної ради надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу.

9. 05 лютого 2018 року вказана касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі)

10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Як стверджує скаржник, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія статті 9 ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Б. Доводи відповідача у справі

11. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Рішенням Херсонської обласної ради 49 сесії 5 скликання «Про утворення комісії Херсонської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих» №1427 від 02.09.2010 року, на підставі ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» утворено комісію Херсонської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих та затверджено її персональний склад.

Рішенням Херсонської обласної ради 5 сесії 7 скликання «Про новий склад комісії Херсонської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих» №155 від 10.06.2016 року затверджено новий персональний склад комісії Херсонської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих та визнано таким, що втратив чинність п.2 рішення «Про утворення комісії Херсонської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих» №1427 від 02.09.2010 року.

16 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до комісії Херсонської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих з заявою про перегляд рішення комісії № 2 від 22 вересня 2010 року на підставі наданих документів, так як на неї розповсюджується дія ст. 9 ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

В свою чергу, Херсонською обласною радою прийнято рішення №1 від 22 грудня 2016 року «Про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо визнання особи репресованою», яким відмовлено у визнанні громадянки ОСОБА_1 репресованою, так як згідно довідки Державного архіву Львівської області ОСОБА_1 за межі колишнього Радянського Союзу не висилалась.

Не погоджуючись з прийнятим рішення позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конституція України

13.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

14.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.1991 №962-ХІІ

15.1. Частина 1 статті 1. Вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

15.2. Частина 3 статті 1. Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необгрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

15.3. Частина 1 статті 9. Вирішення питань, пов'язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покласти на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цією метою Радам народних депутатів утворити штатні комісії, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України.

16. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР, підписана 09.09.1944

16.1. Стаття 1. Обидві Договірні Сторони зобов'язуються по підписанні цієї угоди приступити до евакуації всіх громадян української, білоруської, російської і русинської національностей, що проживають в Хелмському, Грубешувському, Томашувському, Любачувському, Ярославському, Перемишльському, Ліськовському, Замостінському, Красноставському, Білгорайському, Влодавському повітах і в інших районах Польщі, де можуть виявитися громадяни української, білоруської, російської і русинської національності, які побажають переселитися з території Польщі на Україну, та приступити до евакуації всіх поляків і євреїв, що перебували в польському громадянстві до 17 вересня 1939 року, які проживають в західних областях УРСР і бажають переселитися на територію Польщі.

Евакуації підлягають лише ті з перелічених в абзаці 1 осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення.

Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.

17. Протокол між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Урядом Польської Республіки до Угоди про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР від 9 вересня 1944 р., підписаний 06.05.1947

17.1. Стаття 1. Договірні Сторони із задоволенням констатують, що евакуація українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з території УРСР до Польщі відбувалася і закінчена в атмосфері взаємного розуміння та згоди.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у 1945 році позивач та її родина проживали у с. Корисно, Перемишльського повіту, Жешівського воєводства на території Польщі.

При цьому, у 1945 році на підставі вищевказаної угоди між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення позивача та її родину переселено у Дрогобицьку область (теперішня територія України).

Позивач вважає, що вона є репресованою особою, її статус репресованої встановлено ст. 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а оскаржуване рішення обласної ради суперечить фактичним обставинам справи.

Аналіз статті 9 вказаного Закону свідчить, що на обласні, міські і районні Ради народних депутатів покладено обов'язок вирішувати питання пов'язані з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону.

Отже, вирішальним елементом для застосування статті 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» є попередня реабілітація громадянина, відповідно до приписів цього Закону.

При цьому, реабілітованими можуть вважаться громадяни України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки на момент виселення позивач проживала на території Польщі, а тому вона не може вважатися репресованою на підставі положень ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Крім того, Суд звертає увагу, що позивач та її родина стали жертвами необґрунтованих репресій в результаті дій Республіки Польща.

19. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

20. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

21. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

22. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі №821/228/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх