Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2019 року у справі №425/1056/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №425/1056/17

адміністративне провадження №К/9901/43528/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Рубіжанського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 4 липня 2017 року (головуючий суддя - Коваленко Д.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року (головуючий суддя - головуючого судді: Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сухарьок М.Г.)

у справі № 425/1056/17 за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області (яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області; далі - Управління ПФУ) про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення Управління ПФУ № 43 від 26 жовтня 2016 року про відмову у призначенні їй пенсії за вислугою років та зобов'язати Управління ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» з 30 вересня 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог послалася на те, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, вона мала достатній стаж роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а саме: 22 роки 07 місяців 19 днів. Проте, відповідач протиправно відмовив їй у призначенні спірної пенсії з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII).

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 4 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління ПФУ № 43 від 26 жовтня 2016 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років. Зобов'язано Управління ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 30 вересня 2016 року, згідно із статтею 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі не прийняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Тобто, з 1 червня 2015 року пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в порядку та на умовах, визначених даним законом, не призначаються (не перераховуються).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Вирішуючи позов суди виходили з того, що ОСОБА_1 з 11 лютого 1994 року працює в органах прокуратури на посадах: старшого слідчого, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, старшого прокурора прокуратури, прокурора прокуратури.

Станом на 30 вересня 2016 року, позивач продовжувала працювати в органах прокуратури, зокрема на посаді прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, а її стаж роботи на вказаних вище посадах склав 22 роки 07 місяців 20 днів.

30 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Управління ПФУ із заявою встановленого законодавством зразка, про призначення їй пенсії за вислугою років, до якої додала такі документи: копію її паспорту; копію про присвоєння їй ідентифікаційного номеру; копію її трудової книжки; довідку за підписом прокурора Луганської області про її стаж, який дає їй право на пенсію за вислугою років згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» станом на 30 вересня 2016 року; довідку про заробітну плату станом на 30 вересня 2016 року з додатком.

Рішенням від 26 жовтня 2016 року №43 Управління ПФУ відмовлено позивачу в призначенні пенсії згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру», оскільки з 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIIІ від 2 березня 2015 року пунктом 5 Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються,зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Вважаючи дії Управління ПФУ щодо відмови в призначені пенсії неправомірними, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент звернення позивача до Управління ПФУ з заявою про призначення пенсії стаж роботи позивача на посадах прокурорів склав 22 роки 07 місяців 20 днів, а тому вона має право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру».

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний у пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Отже, з аналізу пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 колегія суддів дійшла висновку, що ним скасовані діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Проте 15 липня 2015 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), Закон № 1789-ХІІ частково втратив свою чинність.

Таким чином, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється статтею 86 Закону № 1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року, та є діючою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 1697-VІІ.

У свою чергу, статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Відповідно до змісту частини шостої статті 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Як встановлено судами, відповідно до пенсійної справи працювала на наступних посадах продовжувала працювати в органах прокуратури на посадах старшого слідчого, помічника (у тому числі старшого) прокурора, прокурора (у тому числі старшого) прокуратури.

Вислуга років, яка дає право на пенсію за вислугу років, обчислена згідно з частиною шостою статті 86 Закону №1697-VII та становить 22 роки 6 місяців.

Оскільки на момент звернення в Управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за вислугою років позивач набула достатній стаж роботи, встановлений частиною першою статті 86 Закону №1697-VII то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у неї права на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII, а тому дії відповідача щодо відмови в її призначенні є неправомірними.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Рубіжанського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області залишити без задоволення, а постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 4 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Л.Л. Мороз,

Судді Верховного Суду