Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.07.2019 року у справі №819/164/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року

Київ

справа №819/164/17

адміністративне провадження №К/9901/22519/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

Суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 819/164/17

за позовом ОСОБА_1

до Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, Тернопільського міського відділу Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області, Козівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області, Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області, Начальника Тернопільського міського відділу Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області Лужняк Л.Й., Завідувача Козівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області Гладчук С.І., Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і виступає на стороні відповідачів та діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , - ОСОБА_3

про встановлення відсутності повноважень, визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (головуючий суддя - Осташ А.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Гінди О.М., суддів - Качмара В.Я., Ніколіна В.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, Тернопільського міського відділу Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області, Козівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області, Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області, Начальника Тернопільського міського відділу Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області Лужняк Л.Й., Завідувача Козівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області Гладчук С.І., Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і виступає на стороні відповідачів та діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , в якому просив:

- встановити відсутність повноважень служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради щодо погодження реєстрації ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними дії працівників Тернопільського міського відділу УДМС України в Тернопільській області щодо реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність начальника Тернопільського міського відділу УДМС України в Тернопільській області щодо неприйняття рішення про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність працівників Тернопільського міського відділу УДМС України в Тернопільській області щодо нескасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати начальника Тернопільського міського відділу УДМС України в Тернопільській області прийняти рішення про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати працівників Тернопільського міського відділу УДМС України в Тернопільській області скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними дії працівників Козівського районного сектору УДМС України в Тернопільській області щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 ;

- визнати протиправною бездіяльність начальника Козівського районного сектору УДМС України в Тернопільській області щодо неприйняття рішення про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 ;

- визнати протиправною бездіяльність працівників Козівського районного сектору УДМС України в Тернопільській області щодо нескасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати начальника Козівського районного сектору УДМС України в Тернопільській області прийняти рішення про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати працівників Козівського районного сектору УДМС України в Тернопільській області скасувати зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 .

- зобов`язати Управління Державної реєстрації Тернопільської міської ради прийняти рішення про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 16.10.2013 року працівниками Тернопільського МВ УДМС в Тернопільській області здійснено реєстрацію місця проживання його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, рішення про реєстрацію місця проживання прийнято лише за заявою матері дитини ОСОБА_3 , до якої долучено копію рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.07.2012 про розірвання шлюбу та відповідного погодження реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_2 за вказаною адресою, наданого Службою у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради. Вважає такі рішення суб`єктів владних повноважень незаконними та протиправними, оскільки прийняті без його письмової згоди, як батька, тобто з порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року провадження у справі № 819/164/17 було закрито за клопотанням Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області з підстав непідсудності даного спору судам адміністративної юрисдикції та роз`яснено, що даний спір може бути вирішений Тернопільським міськрайонним судом в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року у справі № 819/164/17 - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити, оскільки відповідачі діяли правомірно, відповідно до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, зокрема, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003, який згідно його прикінцевих положень набрав чинності 15.01.2004 та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2004 № 985, якою затверджено зразок заяви про реєстрацію місця проживання та зразок талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні. Суд зауважив, що відсутність письмової згоди одного з батьків (якщо її неможливо отримати з будь-яких причин) не може бути перешкодою для здійснення реєстрації місця проживання дітей за адресою іншого з батьків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року вирішено апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 819/164/17 - без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції вмотивоване тим, що відсутність письмової згоди одного з батьків (якщо її неможливо отримати з будь-яких причин) не може бути перешкодою для здійснення реєстрації місця проживання дітей за адресою іншого з батьків, у зв`язку з чим, дії посадових осіб Тернопільського МВ УДМС у Тернопільській області щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , є такими, що вчинені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачі діяли у межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства України, що судом першої інстанції було правильно встановлено, у зв`язку з чим вимоги позивача є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка у лютому 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року і прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність письмової згоди одного з батьків (якщо її неможливо отримати з будь-яких причин) не є перешкодою для здійснення реєстрації місця проживання дітей за адресою проживання іншого з батьків не відповідає обставинам справи.

Крім того, позивач наголошує, що суди не застосували до спірних правовідносин п.2.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України № 1077 від 22.11.2012 року, який підлягав застосуванню, внаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин.

Судами не врахована обставина, на яку посилався позивач як на підставу позову, зазначену в заяві від 07.03.2017 року, а саме, ненадання довідки територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним. Адже згідно п.2.3 Порядку, яким зобов`язані були керуватися працівники ТМВ УДМС, це є обов`язковою умовою реєстрації місця проживання дитини з одним з батьків у разі проживання іншого з батьків за іншою адресою.

Аргументи інших сторін у справі

Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області та Тернопільський відділ УДМС України в Тернопільській області надали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просили касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року - без змін.

Відповідачі у відзивах зазначили, що вирішуючи спір позивача суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача, оцінивши надані сторонами докази та пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , згідно Свідоцтва про народження виданого 01.06.2009 року серія НОМЕР_1 .

16.10.2013 року до Тернопільського МВ УДМС у Тернопільській області ОСОБА_3 звернулася зі заявою про реєстрацію місця проживання свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 та подала копію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про розірвання шлюбу від 04.07.2012 та погодження Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, щодо реєстрації місця проживання дитини.

На підставі цих документів, Тернопільським МВ УДМС у Тернопільській області прийнято рішення про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та 16.10.2013 здійснено таку реєстрацію.

Позивач, вважаючи незаконною реєстрацію свого малолітнього сина за спірною адресою без надання його згоди, звернувся з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Цивільний процесуальний кодекс України, від 18.03.2004, № 1618-IV (далі - ЦПК)

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.

Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України; у редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII)

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 7 частини першої статті 3 КАС України вказує, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина перша статті 17 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої цієї статті).

Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Спірні правовідносини у яких спір виник щодо визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання вже неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 826/3620/17, провадження № 11-1393апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Вирішуючи питання щодо підсудності даної справи адміністративному суду, суд враховує, що предметом даного спору є реєстрація місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , тобто фактично має місце спір про визначення місця проживання малолітньої дитини. Позивач вважає своє право як батька порушеним, а отже мають місце правовідносини, які регламентовані нормами Сімейного та Цивільного кодексів України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не належить до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у ній.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року в цій справі скасувати.

3. Провадження по справі відкрите в порядку адміністративного судочинства закрити.

4. Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова