Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року

Київ

справа №814/4424/15

адміністративне провадження №К/9901/14844/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Плюс» (далі - ТОВ «Парус-Плюс») на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року (прийняту судом у складі судді Гордієнко Т.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Золотнікова О.С., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.) у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Северная звезда - 1» (далі - ОСББ) до Миколаївського міського управління юстиції та державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського управління юстиції Миколаївської області Тумиловича Олександра Вікторовича (далі - Державний реєстратор, Управління відповідно), третя особа - ТОВ «Парус-Плюс», про визнання протиправними дії та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСББ звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило: визнати протиправними дії Державного реєстратора, скасувати рішення Державного реєстратора від 30 жовтня 2015 року за № 25715578 та реєстраційний запис за № 11832400, згідно з яким ТОВ «Парус-Плюс» належать на праві власності нежитлові приміщення 65, 72 за адресою: м. Миколаїв, вул. Архітектора Старова, 2/5 , корпус 1(далі - Спірні рішення, запис).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 03 березня 2016 року позов задовольнив частково.

Скасував рішення Державного реєстратора від 30 жовтня 2015 року № 25715578 та реєстраційний запис за № 11832400, за яким ТОВ «Парус-Плюс» належать на праві власності нежитлові приміщення 65, 72 за адресою: м. Миколаїв , вул . Архітектора Старова, 2 /5, корпус 1.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 липня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суди виходили із того, що третьою особою були подані Державному реєстратору документи, які не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвячують, тобто документи, які не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 липня 2016 року ТОВ «Парус-Плюс» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

У скарзі посилається на те, що Спірні рішення та запис не порушують права мешканців будинку на користування підвалом, при цьому суд не досліджував право власності на спірні приміщення та інші наявні в матеріалах справи докази, зокрема у технічному паспорті взагалі не зазначене функціональне призначення спірних приміщень.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою ТОВ «Парус-Плюс».

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 01 серпня 2012 року свідчить, що ТОВ ЖЕП «Добробут Сервіс» передав на баланс ОСББ житловий комплекс, в тому числі й площа допоміжних приміщень: підвали 622,3 м кв.

Позивач надав суду технічний паспорт від 18 червня 2009 року, в якому зазначено, що власником житлового будинку № 2/5 корпус1 по вул. Арх. Старова, м. Миколаєва є підприємство «Гарант».

Всі мешканці купували квартири саме у підприємства «Гарант», який в подальшому передав на підставі акта-передачі на баланс будинок ТОВ ЖЕП «Добробут Сервіс», який в подальшому передав житловий комплекс та підвал на баланс ОСББ. У підвалах проходять будинкові мережі та системи (водопостачання, каналізація, шахти ліфтів) та він мешканцями будинку використовується для зберігання овочів, консервації, дитячих велосипедів, колясок.

ОСББ було створено 18 липня 2012 року.

З 01 серпня 2012 року позивачу на підставі акта-передачі передано на баланс підвал.

Таким чином, підвал, як допоміжне приміщення багатоквартирного будинку використовувалось мешканцями будинку для його обслуговування, оскільки в ньому розташоване технічне обладнання будинку та використовується мешканцями будинку, як комірні приміщення.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25715578 від 30 жовтня 2015 року Державний реєстратор Тумилович О.В. зареєстрував за ТОВ «Парус-Плюс» право власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Старова архітектора, буд.2/5, корп.1, приміщення 65,72. На підставі цього рішення відповідач видав ТОВ «Парус-Плюс» свідоцтво на право власності площею 516,1 кв.м за адресою м. Миколаїв, вул. Старова архітектора, буд.2/5, корп.1, приміщення 65,72.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення із позовом та прийняття рішень судами попередніх інстанцій, далі - КАС) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такі висновки містяться, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року (справа № 1903/944/12).

Також Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 січня 2019 року (справа № 813/317/17), зазначила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються окрім вимог про скасування оспорюваного рішення також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.

Як убачається з установлених судами фактичних обставин у цій справі, ОСББ просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора щодо реєстрації прав та їх обтяжень за третьою особою - ТОВ «Парус-Плюс».

Підставою звернення ОСББ до суду з цим позовом стало порушення, на думку позивача, його права власності на нежитлове приміщення, що виключає можливість розгляду справи судами адміністративної юрисдикції.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі з особою (ТОВ «Парус-Плюс»), яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації на нею права власності. А тому спір має приватноправовий характер і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, зокрема те, що оскаржувані реєстраційні дії були вчинені не за заявою позивача, колегія суддів вважає, що суди помилково розглянули дану справу в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Отож, касаційна скарга ТОВ «Парус-Плюс» підлягає задоволенню в частині вимоги про скасування судових рішень.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Плюс» задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року скасувати і закрити провадження у справі.

Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук