Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.07.2019 року у справі №813/202/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року

Київ

справа №813/202/16

адміністративне провадження №К/9901/10522/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

Суддів: Данилевич Н.А., Шевцовій Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/202/16

за позовом ОСОБА_1

до Залізничного районного відділу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради,

третя особа - ОСОБА_2 ,

про скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Богаченка С.І., суддів - Рибачука А.І., Старунського Д.М.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Залізничного районного відділу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просив:

- скасувати розпорядження начальника Залізничного районного відділу у м. Львові Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 за місцем його проживання в кв. АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Залізничний районний відділ у м. Львові Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області поновити реєстрацію ОСОБА_1 за місцем його проживання в кв. АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані, що 15.07.2015 року Залізничним РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області позивача знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до заяви громадянина ОСОБА_2 . Підставою для зняття з місця реєстрації слугували рішення Апеляційного суду Львівської області від 27.05.2014 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.12.2014 року. Вважає рішення Залізничного РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області про зняття з місця реєстрації незаконним, позаяк, судовими рішеннями позивач не позбавляли права користування квартирою відповідно до укладеного договору найму, не визнано недійсним ордер, не розірвано договір найму.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

19 липня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд вирішив:

- у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю;

- судові витрати поверненню не підлягають.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивача правомірно знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, його позбавлено права власності на вказане житло.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

06 жовтня 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково;

- постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року по справі №813/202/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Залізничного районного відділу у м. Львові Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області і Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження і зобов`язання вчинити дії задовольнити частково;

- визнати протиправними дії Залізничного районного відділу у м. Львові Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області щодо зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- в решті позову відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції вмотивоване тим, що набуття позивачем права власності на вказану квартиру та наступне позбавлення його такого права на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, жодним чином не вплинуло на його право користування такою квартирою.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про протиправність дій РВ ГУДМС щодо зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з огляду на відсутність підстав, передбачених статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , яка у січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення допущено порушення норм матеріального права, зокрема, неправильно застосовано до спірних правовідносин п. 3.6 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22.11.2017 № 1077, а також статті Цивільного кодексу України, тому таке рішення є незаконним.

Крім того, в касаційній скарзі позивач вказує, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки письмовим доказам у справі, зокрема, протоколу № 12 засідання Правління ВАТ «Концерн-Електрон» від 06.07-13.07.1999р.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення адміністрації профспілкової організації Житлово-експлуатаційної контори «Електрон» Дочірнього підприємства ВАТ «Концерн-Електрон» від 10 липня 2007 року протокол № 18 позивачу видано ордер від 16 липня 2007 року № 130 на право проживання у гуртожитку малих сімей по АДРЕСА_2 .

Згідно з наказом департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 26 листопада 2008 року № 632 гуртожитку на АДРЕСА_3 надано статус житлового будинку, який рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21 травня 2010 року № 568 прийнятий у власність територіальної громади.

16 грудня 2010 року Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради видано розпорядження № 1090 про укладення договору найму з ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а 21 березня 2011 року зареєстровано його місце проживання у даній квартирі.

Наказом управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 18 січня 2012 року № 141-Ж-З вказану вище квартиру передано у власність ОСОБА_1 .

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 травня 2014 року у справі № 462/4409/13, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року, визнано недійсним наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 18 січня 2012 року № 141-Ж-З про надання ОСОБА_1 у приватну власність квартири АДРЕСА_1 ; визнано недійсним свідоцтво від 18 січня 2012 року № 24926-3 про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , проведену ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» р.н. НОМЕР_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 у вказану квартиру та надання йому ключів від вхідних дверей квартири.

15 липня 2015 року на підставі вказаного рішення суду за заявою ОСОБА_2 РВ ГУДМС знято позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Цивільний процесуальний кодекс України, від 18.03.2004, № 1618-IV (далі - Закон № 1618-IV)

Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, № 2147-VIII (далі - Закон № 2147-VIII).

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.

Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України; у редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII)

Частина першої статті 17 КАС України. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої цієї статті).

Аналогічна норма закріплена й у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України. Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 7 частини першої статті 3 КАС України. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Спірні правовідносини у яких спір виник щодо визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання вже були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 16 травня 2018 року (справа № 337/2535/2017, провадження № 14-130цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання стосуються права користування та розпорядження майном, а предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , вимоги ж до Залізничного районного відділу у м. Львові Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та має розглядатися за правилами ЦПК України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Керуючись статтями 238, 239, 345, 349, 354 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року в цій справі скасувати.

3. Провадження по справі відкрите в порядку адміністративного судочинства закрити.

4. Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова