Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №808/1410/17

касаційне провадження №К/9901/3880/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2017 (суддя Бойченко Ю.П.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 (головуючий суддя - Богданенко І.Ю., судді: Уханенко С.А., Дадим Ю.М.) у справі №808/1410/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій, податкових повідомлень-рішень та їх скасування,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» звернулося до адміністративного суду з позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому заявив вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року та березень 2016 року, за результатами якої складено акт від 27.09.2016 №92/12-01/32692239; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2016 №0001641200 та від 22.12.2016 №0004981200.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 08.08.2017 адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.11.2017 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2017 без змін.

Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася 11.12.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 86.2 статті 86, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Зокрема, вказує на те, що камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» проведена на підставі, в межах повноважень та в порядку, встановленими Податковим кодексом України, а недотримання позивачем встановлених строків сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість підтверджується матеріалами справи.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Запорізькою об`єднаною державною податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» щодо своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт від 27.09.2016 №92/12-01/32692239.

Перевіркою встановлено порушення вимог абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, які полягали у недотриманні встановлених строків сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 42498грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2016 №0001641200 про застосування згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України штрафу у розмірі 10%, що становить 4249,8грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного акта індивідуальної дії рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16.12.2016 №4409/10/08-01-10-01-13 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 07.10.2016 №0001641200. При цьому збільшено на 107,60 грн. суму штрафних (фінансових) санкцій та зобов`язано відповідача скласти та направити Товаристу з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» окреме податкове повідомлення-рішення.

На підставі зазначеного рішення було прийнято податкове повідомленні-рішення від 22.12.2016 №0004981200 про застосування до позивача штрафу в сумі 170,6грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями №0001641200 від 07.10.2016 та №0004981200 від 22.12.2016 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 0011641201 від 25 серпня 2016 року та №0016091530 від 25 жовтня 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Снектрейд-2013» звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відсутність правових підстав для проведення контролюючим органом перевірки, її незаконність та порушення порядку проведення контрольного заходу призводить до відсутності правових наслідків такої перевірки.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 191.1.1, 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до положень пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки)).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення.

Отже, надані контролюючому органу повноваження на момент проведення камеральної перевірки не охоплювали питання термінів сплати грошового зобов`язання.

Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) є предметом документальної перевірки.

Протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафів.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, щодо виявлених порушень під час камеральної перевірки та зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01.01.2017 не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов`язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки), відтак акт перевірки у розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення як підстава для прийняття податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі №808/1410/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк