Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа №344/2127/17

адміністративне провадження №К/9901/29765/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., -

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 344/2127/17

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними, зобов`язання повернути незаконно утримані податки та збори із пенсійних виплат, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Попка Я.С., суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, із урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо незаконного утримання із його пенсійних нарахувань податку на доходи фізичних осіб та військового збору за липень, серпень, жовтень та листопад 2016 року із суми, що перевищує 3654 грн.;

- зобов`язати відповідача повернути йому утримання з доплат до пенсії на виконання рішень Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2016 року, від 18 квітня 2016 року, 23 травня 2016 року, 02 червня 2016 року у вигляді податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15% в сумі 5222 грн 50 коп. та військового збору в розмірі 1,5% в сумі 522 грн 25 коп. від суми пенсійних виплат, що перевищила 3654 грн. за липень, серпень, жовтень, листопад 2016 року, всього на загальну суму 5744 грн 75 коп.

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що з вересня 2010 року йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ). На виконання рішень суду щодо зобов`язання провести перерахунок пенсії у липні, серпні, жовтні та листопаді 2016 року та виплатити різницю між отриманою та нарахованою пенсією за 2015-2016 рік управління ПФУ утримали податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15% та військовий збір 1,5 % з пенсії, що перевищує 3654 грн. на місяць. Неодноразово звертався до відполвідача, однак отримував негативні відповіді. За роз`ясненням з даного приводу звернувся із листами до Голови ДФС, та отримав відповідь в якій зазначено, що з 01 липня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1411- VІІІ « Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» (далі - Закон № 1411- VІІІ), яким внесено зміни у підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 та пункт 167.4 статті 167 розділу IV Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому із 01 липня 2016 року податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір утримується із пенсій в частині перевищення 10740 грн. (з розрахунку на місяць) і нарахована пенсія з 01 липня 2016 року за періоди до 01 липня 2016 року оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах, тобто згідно діючого законодавства. Після цього повторно звернувся з листом до ДФС з вимогою провести перевірку законності утримання із його пенсійних виплат податків та зборів та отримав відповідь, що його листа направлено до управління ПФУ та зобов`язано пенсійний орган провести перерахунок податку та військового збору згідно чинного законодавства, що на даний час не зроблено.

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановою від 20 липня 2017 року задовольнив позовні вимоги: зобов`язав управління ПФУ повернути ОСОБА_1 утримання з доплат до пенсії на виконання рішень Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2016 року, від 18 квітня 2016 року, 23 травня 2016 року, 02 червня 2016 року у вигляді податку на доходи фізичних осіб в сумі 5222 грн 50 коп. та військового збору в сумі 522 грн 25 коп. за липень, серпень, жовтень, листопад 2016 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що пунктом 167.4 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму їх індексацій, нараховану відповідно до закону), визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 ст.164 Кодексу, які отримуються платником податку з ПФУ. Відповідно до п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України суми пенсій (включаючи суму їх індексацій, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з ПФУ, розмір яких в 2016 році (у розрахунку на місяць) перевищує 10740 грн., є об`єктом оподаткування військовим збором у частині такого перевищення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Львівський апеляційний суд постановою від 10 жовтня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що починаючи з 01 січня 2015 року, податкові агенти при виплаті пенсій у розмірі, що перевищує 3654 грн (розмір мінімальної заробітної плати 1218,00 грн х 3), зобов`язані утримати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 відсотків.

24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року 2017 року, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2017 року - залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що посилання апеляційного суду на Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII) є помилковим, оскільки він діяв до 30 червня 2016 року, а нарахування та виплата заборгованості по пенсії згідно судових рішень проводилась після 01 липня 2016 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є пенсіонером з вересня 2010 року, йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до вимог статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

02, 05 вересня та 18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звертався із заявами до управління ПФУ, в яких просив надати інформацію про пенсійні нарахування у липні 2016 року та які проведені з них стягнення.

Згідно копій відповідей управління ПФУ від 16 вересня 2016 року №306/Ч-15 №303/Ч-15, від 01 листопада 2016 року №356/Ч-15 ОСОБА_1 в липні 2016 року виплачено пенсію в сумі 7026 грн 94 грн., з якої утримано 970 грн 90 коп. податок на доходи з фізичних осіб в розмірі 15% пенсії в частині, що перевищує 3654 грн 00 коп. на місяць (за грудень 2015 року); 97 грн 09 коп. військовий збір в розмірі 1,5% розміру доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб (за грудень 2015 року); в серпні 2016 року нараховано пенсію в сумі 22 039 грн 67 коп., з якої утримано 2626 грн 21 коп. - податок на доходи з фізичних осіб в розмірі 15% пенсії в частині, що перевищує 3654,00 грн. на місяць (за період з лютого 2015 року по червень 2016 року); 262 грн 61 коп. військовий збір в розмірі 1,5% розміру доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб (за період з лютого 2015 року по червень 2016 року); розмір пенсії до виплати у листопаді 2016 року становить 62 837 грн 08 коп., з якої утримано 7422 грн 65 коп. податок на доходи фізичних осіб, 733 грн 82 коп. військовий збір.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції. чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-ІV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

ПК України та Законом № 71-VIII встановлено, що особи, з яких удержується податок на доходи фізичних осіб, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, тобто фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 163.1 статті 163 ПК, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України та Закону № 71-VIII, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про державний бюджет на 2015 рік», у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн, відтак, відповідно до положень ПК України та Закону № 71-VIII, базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн на місяць.

Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Також, до завершення реформи Збройних сил України були внесені зміни до Перехідних положень ПК, якими встановлюється військовий збір.

Так, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, а саме - фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування військового збору є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Отже, об`єктом оподаткування військового збору, є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб, при цьому базою оподаткування по відношенню до позивача є загальний розмір пенсії.

Як установили суди попередніх інстанцій, розмір нарахованої пенсії позивача, становить 7026 грн 94 коп., що перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, у зв`язку з чим, із пенсії позивача було правомірно утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за період з лютого 2015 року по червень 2016 року на виконання судових рішень, які виконувались у липні - серпні 2016 року.

З огляду на наведені законодавчі положення слід погодитися з висновком апеляційного суду, що, оскільки, положення ПК України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015 року, і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, то відповідач, здійснюючи зазначені відрахування, діяв відповідно до чинного законодавства.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 756/7236/15-а.

Надалі 27 лютого 2018 року, Конституційний Суд України ухвалив Рішення про визнання неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Отже, дія абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК втратила чинність з 27 лютого 2018 року.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій і погоджується з їх висновками у справі про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 344/2127/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду