Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2018 року

Київ

справа №813/2514/16

адміністративне провадження №К/9901/16041/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року (головуючий суддя - Братичак У.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року (головуючий суддя Кухтей Р.В., судді - Яворський Р.В., Нос С.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області (далі - ТУ ДСА України в Львівській області), в якому просив визнати протиправним рішення про відмову нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у зв'язку з відставкою у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за останньою посадою, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу у зв'язку з відставкою у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за останньою посадою.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), у зв'язку з повторним неприбуттям позивача у судове засідання без поважних причин.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у судове засідання, призначене на 15 листопада 2016 року, ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. У зв'язку з цим судом першої інстанції було оголошено перерву у справі до 28 листопада 2016 року до 11.30 год.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, 23 листопада 2016 року ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Проте, 28 листопада 2016 року позивач у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не прибув у судові засідання, призначені на 15 та 28 листопада 2016 року, причини неприбуття суду не повідомив, а також заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

Зазначена позиція підтримана Львівським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій і вважає їх такими, що зроблені з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 128 КАС України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 155 цього ж Кодексу суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

За такого правового регулювання та обставин справи суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду.

В касаційній скарзі, як на підставу для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 посилається на те, що ним 28 листопада 2016 року було направлено до суду електронне повідомлення про відкладення розгляду справи, проте, суд першої інстанції не взяв його до уваги та безпідставно залишив позов без розгляду.

Колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними, оскільки судове засідання було призначено на 28 листопада 2016 року на 11.30 год. Згідно Журналу судового засідання Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року - засідання розпочато о 11.49 год. та закінчено о 11.56 год., у судове засідання з'явився представник відповідача Злепко І.І., позивач - не з'явився. У судому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду. Надіслане позивачем 28 листопада 2016 року електронне повідомлення надійшло на поштове відділення № 18 міста Львова о 12.58 год., що підтверджено електронним повідомленням від 28 листопада 2016 року № 2, до суду передано о 14.10 год., що підтверджено штампом вхідної кореспонденції суду.

Частиною другою статті 40 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

Як вбачається з матеріалів справи, електронне повідомлення про відкладення розгляду справи надійшло до суду після закінчення судового засідання, тобто позивачем не дотримано вимог частини другої статті 40 КАС України та завчасно не повідомлено суд про неможливість прибути у судове засідання.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування визначеного частиною третьою статті 128 та пунктом 4 частини першої статті 155 КАС України правового наслідку неявки позивача у судове засідання - залишення позову без розгляду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець