Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

Київ

справа №810/2084/16

провадження №К/9901/20723/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 810/2084/16

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, управління Укртрансінспекції у Миколаївській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державного інспектора управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області Блінової Лариси Павлівни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року (судді Виноградова О.І., Щавінський В.Р., Панченко Н.Д.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року (судді Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвінова Н.М.),

І. Суть спору

1. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртнасінспекція, відповідач 1), Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області (далі - Управління Укртрансінспекції, відповідач 2) про визнання протиправними дій та скасування розрахунку від 19 травня 2016 року № 15.

2. Обґрунтовуючи свої вимоги пояснив, що при складанні акта від 19 травня 2016 року про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів інспектор Блінова Л.П. порушила вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) в частині контейнеровозів, відповідно висновок державного інспектора про перевантаження транспортного засобу на 2,36 тонн є необґрунтованим.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. У період з 16 по 20 травня 2016 року Управління Укртрансінспекції на підставі направлення від 13 травня 2016 року № 011619 здійснювало рейдову перевірку перевізників та транспортних засобів всіх форм власності, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

4. Зокрема, 19 травня 2016 року відповідач 2, у пункті габаритно-вагового контролю а/д Р06 «Ульянівка-Миколаїв» км 24+920, провів габаритно-ваговий контроль сідлового тягача та н/причіпу-контейнеровозу, які належать позивачу на праві власності.

5. За результатами контролю складено: довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (далі - довідка), в якій тип транспортного засобу « 12» виділено позначкою «+» та зазначено, що навантаження на осі, тонн складали: 6,78; 11,16; 24,42, повна маса транспортного засобу - 42,36 т., довжина 15,6 м, ширина - 2,45 м, висота - 3, 55 м; акт № 0006044 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (далі - акт № 0006044), в п. 8 якого було зазначено: нормативно допустима маса, тонн - 40, 0 т, фактична - 42, 36т, в п. 10 якого було зазначено: нормативно допустиме навантаження: 11/11/28, 0, фактично 6, 78/11,16/ 24,42; акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом 076311 (далі - акт про проведення перевірки).

6. Відтак державний інспектор Управління Укртрансінспекції склала розрахунок № 15, яким визначила позивачу розмір плати на суму 1005,36 євро за перевищення габаритними параметрами встановлених нормативів.

7. Позивач не погоджується з правомірністю розрахунку № 15, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Київський окружний адміністративний суд постановою від 12 серпня 2016 року позовні вимоги задовольнив.

9. Визнав протиправними дії Управління Укртрансінспекції по нарахуванню 19 травня 2016 року плати за проїзд транспортних засобів: сідлового тягача марки ДАФ ХГ 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 та н/причіпу-контейнеровозу MARGARITELLY SPA312, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать на праві власності ОСОБА_1 в сумі 1005,36 євро.

10. Скасував розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акта про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень державного інспектора Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області від 19 травня 2016 року № 15 в сумі 1005,36 євро.

11. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 грудня 2016 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

12. Свої рішення суди попередніх інстанцій мотивували тим, що до н/причепу-контейнеровозу Управління Укртрансінспекції застосувало нормативи габаритів, встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху для інших великогабаритних транспортних засобів, зокрема в частині перевищення таких нормативів: ширина 2,6 м, висота від поверхні дороги - 4 м, довжина - 22 м, фактична маса понад 40 т, навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т, або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

13. Проте ці вимоги Управління Укртрансінспекції застосувало помилково, оскільки те, що позивач 19 травня 2016 року перевозив вантаж за допомогою сідлового тягача та н/причіпа-контейнеровоза підтверджується: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - сідлового тягача № САТ 563062; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - н/причепа контейнероваза № САТ 563073; товарно-транспортною накладною від 18 травня 2016 року № 94; складеними відповідачем 2 актом № 0006044; довідкою; актом про проведення перевірки. Отож, на думку судів попередніх інстанцій, до н/причепа-контейнеровоза Управління Укртрансінспекції мало б застосувати нормативи габаритів, встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху саме для контейнеровозів, а не нормативи, встановлені цієї нормою, для інших великогабаритних транспортних засобів.

IV. Касаційне оскарження

14. У касаційній скарзі державний інспектор Управління Укртансінспекції Блінова Л.П., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

15. Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник насамперед зазначила про те, що суд першої інстанції безпідставно не залучив її до участі у розгляді справи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, адже якщо позов задоволено, то її роботодавець може вживати заходів щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

16. З посиланням на Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879), Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363), Правила перевезення вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах відправників і одержувачів, затверджені наказом Мінтрансу від 21 листопада 2000 року № 644 9далі - Правила № 644), Правила перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджені наказом Мінтрансу від 20 серпня 2001 року № 542 (далі - Правила № 542) заявник зазначила, що: у позивача не було дозволу Державтоінспекції на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів; під час контролю водій не надав договору на перевезення вантажів саме у контейнерах, а також документів на обладнання транспортного засобу, які підтверджували б, що обладнання дійсно є контейнером і що його допущено до автомобільних перевезень; на момент габаритно-вагового контролю відсутні ознаки опломбування та відсутні докази перевезення вантажу саме контейнерним безпечним способом (щодо останнього заявник зазначила, що вантаж перевозився насипом, однак суди попередніх інстанцій не надали цій обставині значення); результати зважування чітко свідчать нерівномірність розподілу навантаження по транспортному обладнанню, що неможливо при перевезенні вантажу в контейнерах; за результатами зважування транспортного засобу виявлено перевищення вагових параметрів, що зафіксовано в акті від 19 травня 2016 року № 0006044, відтак нараховано плату (згідно з розрахунком № 15 від 19 травня 2016 року).

17. Позивач подав письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначив, що оскаржені рішення законні і обґрунтовані, тому підстав для задоволення вимог касатора немає. Серед іншого позивач зазначив, що для контейнеровозів передбачено вищі нормативно-габаритні параметри і для визначення типу транспортного засобу як контейнеровоз важливим є те, щоб транспортне обладнання від'єднувалося від нього за допомогою спеціальних пристроїв - фітингів, а не наявність пломб, маркувань тощо.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Відповідно до статті 1 Закону України № 2344-ІІІ великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.

19. Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

20. Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

21. Згідно з п.п. 3, 4 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

22. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

23. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

24. Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

25. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

26. Відповідно до п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

27. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

28. Згідно з п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

29. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

30. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно з п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

VI. Позиція Верховного Суду

31. Звернення позивача з цим позовом до суду зумовлено тим, що при розрахунку ФОП ОСОБА_1 (власнику транспортного засобу - сідлового тягача та н/причепа-контейнеровоза,) плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування інспектор Управління Укртрансінспекції застосувало інші нормативи габаритів, аніж ті, які встановлені для контейнеровозів.

32. На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суди попередніх інстанцій встановили, що вантаж перевозився саме сідловим тягачем та н/причепом-контейнеровозом, тож при габаритно-ваговому контролі відповідач 2 мав би застосувати нормативи габаритів, встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху саме для контейнеровозів, а не нормативи, встановлені для інших великогабаритних транспортних засобів.

33. З огляду на встановлені в цій справі обставини справи (зокрема тип транспортного засобу) та правове регулювання спірних відносин колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що розрахунок плати від 19 травня 2016 року № 15, складений на підставі акта від 19 травня 2016 року № 0006044 про перевищення нормативних вагових параметрів (за результатами зважування сідлового тягача та н/причіпа-контейнеровоза, належного позивачу), ґрунтується на помилковому застосуванні положень законодавства, відповідно підлягає скасуванню.

34. Щодо доводів інспектора Управління Укртрансінспекції Блінової Л.П. про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою (не вирішив) її клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, то вони безпідставні. У судовому засіданні 02 серпня 2016 року суд першої інстанції протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заявленого клопотання з огляду на те, що судове рішення у цій справі не матиме юридичних наслідків для заявника.

35. Беручи до уваги положення статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, висновок суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для залучення інспектора Управління Укртрансінспекції Блінової Л.П. як третьої особи до участі у цій справі є правильним. Покликання останньої на те, що предметом спору є розрахунок, який оформила/склала вона особисто і що скасування цього розрахунку може бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, у розумінні вказаної статті, не є підставою для залучення її як третьої особи.

36. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах своїх повноважень та доводів касаційної скарги відповідно до статей 341, 349 КАС (у чинній редакції) колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин і відповідних їм правовідносин висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

37. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

38. З урахуванням вимог статті 350 КАС касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державного інспектора управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області Блінової Лариси Павлівни залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець