Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №809/1206/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2019 року

Київ

справа №809/1206/17

адміністративне провадження №К/9901/191/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №809/1206/17

за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Кухтея Р.В., суддів Носа С.П., Яворського І.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - ВПВР Управління ДВС, відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР Управління ДВС від 18.04.2017 №52739004 про закінчення виконавчого провадження.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом прийнята відповідачем безпідставно, оскільки рішення суду, на момент прийняття вказаної постанови, не виконано.

2.1. ОСОБА_1 вважає, що витяг з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №8 о/с від 04.11.2016 про скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №591 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення позивача та зазначення у трудовій книжці вказаного, не підтверджують факт поновлення позивача на посаді, а отже, виконання судового рішення.

2.2. Також позивач стверджує, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідачем не враховано того, що не зважаючи на його бажання проходити службу в поліції, наказ про його призначення на службу до поліції не видавався.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. 18.04.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №52739004 з виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду №809/4378/15, виданого 11.04.2016, про поновлення ОСОБА_1 , капітана міліції, на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, з 06 листопада 2015 року.

4. Підставою для закінчення виконавчого провадження №52739004 було повідомлення голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №11/90 від 04.11.2016 про виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду в справі №809/4378/15, шляхом видачі наказу №8о/с від 04.11.2015.

5. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 04.11.2016 №8о/с по особовому складу було скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №591 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади та зобов`язано здійснити відповідні записи в його трудовій книжці.

6. Членом Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області 06.11.2015 було внесено запис до трудової книжки ОСОБА_1 про те, що на підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 04.11.2016 пункт запису трудової книжки №2 (відповідно до якого позивача було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі наказу №591 від 06.11.2015) вважати недійсним.

7. На підставі цього наказу, листом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №11/90 від 04.11.2016 та листом ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області №595/10/05/12-2017 від 10.03.2017 ВПВР УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області було повідомлено про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі шляхом скасування наказу №591 о/с від 06.11.2015 та внесення відповідного запису у його трудову книжку.

8. У відповідь на заяву позивача, ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області листом від 13.03.2017 №603/108/05/12-2017 повідомила його про те, що поновлення на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів є неможливим у зв`язку з ліквідацією окремих підрозділів УМВС, а також і самої структури. Також ГУ Національної поліції зазначило, що не може перевести позивача на службу до Національної поліції України, з тих підстав, що згідно з пунктом 9 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що скасування наказу про звільнення є наказом про поновлення позивача на посаді, яку він попередньо займав.

10.1. Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були підстави для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки ним установлено факт поновлення позивача на посаді та внесення до його трудової книжки запису про скасування наказу про звільнення.

10.2. Також суд першої інстанцій указав про безпідставність доводів позивача щодо неврахування державним виконавцем абзацу першого пункту 9 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», оскільки правовідносини з прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції не є предметом розгляду цієї справи.

11. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено:

11.1. визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про закінчення виконавчого провадження ВП №52739004 від 18.04.2017.

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», указав, що рішення вважається виконаним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

13. Дослідивши наказ голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області №8/06 від 04.11.2016, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність у ньому відомостей щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді. Отже, на час прийняття відповідачем спірної постанови жодного рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді не приймалося.

14. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки на момент її прийняття у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, 40 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

IV. Провадження у суді касаційної інстанції

15. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ВПВР Управління ДВС звернувся зі скаргою до суду касаційної інстанції.

15.1. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 січня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

15.2. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

15.3. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 23 травня 2019 року №456/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

15.4. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

16. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

17. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує, що суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків щодо протиправності винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.

18. На думку відповідача, прийняття наказу від 04.11.2016 №8 о/с про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади та внесення відповідного запису у його трудову книжку свідчить про виконання ним рішення суду і, згідно з вимогами статті 65 Закону №1404-VIII, є підставою для закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

19. Водночас ВПВР Управління ДВС звертає увагу на те, що питання прийняття позивача на службу до поліції не було предметом розгляду цієї справи, а Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області не є боржником у виконавчому провадженні №52739004.

20. Також скаржник указує на помилковість застосування до спірних відносин положень статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та посилань на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9, що призвело до неправильного висновку про те, що виконання рішення про поновлення на посаді можливе лише у разі фактичного допуску працівника до роботи.

20. Позивач скористався своїм правом і надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на висновки та установлені судом апеляційної інстанції обставини, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

V. Джерела права й акти їх застосування

21. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно з статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

23. Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

24. Відповідно до частини другої статті 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

25. Статтею 18 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

26. Відповідно до частини першої-четвертої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

26.1. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

26.2. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

26.3. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

27. За правилами статті 65 Закону №1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

VI. Позиція Верховного Суду

28. Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

30. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд керується таким.

31. Предметом спору у цій справі є правомірність прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, тобто у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням на підставі якого видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження №52739004 зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області з 06 листопада 2015 року.

33. Тобто виконавче провадження відкрито щодо рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника.

34. Порядок виконання рішень про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника визначено статтею 65 Закону №1404-VIII.

35. Так, частиною другою статті 65 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання, відповідно до законодавства про працю, наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

36. Таким чином, необхідною умовою для того, щоб уважати рішення про поновлення на роботі виконаним, є наявність відповідного наказу або розпорядження боржника про поновлення стягувача на роботі та внесення про це запису до трудової книжки стягувача.

37. При вирішенні спору у цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області №8/06 від 04.11.2016 скасовано наказ УМВС України в Івано-Франківській області №591 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади та зобов`язано здійснити відповідні записи в його трудовій книжці.

38. Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що на час прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження боржником не було прийнято наказу чи розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді.

39. Отже, вказані обставини не є підставою для закінчення виконавчого провадження у зв`язку фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

40. За наведених обставин правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що наказ голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області №8/06 від 04.11.2016 не може вважатися підтвердження виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді.

41. Аналіз пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що закінчення виконавчого провадження, з наведених у цій нормі підстав, може мати місце у разі, якщо державному виконавцю надано докази повного і належного виконання боржником виконавчого документа.

42. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем безпідставно винесено постанову від 18.04.2017 №52739004, а тому її слід визнати протиправною та скасувати.

43. Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, Суд погоджується з його висновками про те, що у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття оскаржуваної постанови, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, оскільки державний виконавець не переконався у фактичному виконанні судового рішення та передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, що свідчить про її необґрунтованість та невідповідність вимогам законодавства і є підставою для її скасування.

44. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

45. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції і обставини справи не спростовують.

46. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

48. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

49. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

50. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

51. Судові витрати розподілу не підлягають.

52. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко