Історія справи

Постанова КАС ВП від 29.06.2023 року у справі №320/10062/20
Постанова КАС ВП від 29.06.2023 року у справі №320/10062/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 рокуЗ

м. Київ

справа №320/10062/20

адміністративне провадження № К/990/20643/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, за участю третьої особи - Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді: Федотов І.В., Коротких А.Ю.)

I СУТЬ СПОРУ

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - позивач, ГУ НП в Київській області), за участю третьої особи - Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 07.09.2020 №559 у частині накладення на слідчого 1-го відділу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 25.09.2020 №277 о/с у частині накладення на старшого лейтенанта поліції Черкасова Євгена Володимировича слідчого 1-го відділу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області, в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту відповідності до частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" у виді звільнення зі служби;

- поновити ОСОБА_1 старшого лейтенанта поліції на посаді слідчого 1-го відділення слідчого відділу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.09.2020 по день винесення рішення суду без урахування обов`язкових податків та зборів.

1.1 В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності №559 від 07 вересня 2020 року та наказ про звільнення зі служби в поліції №277 о/с від 25 вересня 2020 року - є протиправними та безпідставними, з огляду на відсутність встановлення вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку за наявності лише порушеного кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувального вироку, чим порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано застосовані відносно позивача заходи дисциплінарного впливу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. ОСОБА_1 з 06 серпня 2012 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. З 07 листопада 2015 року позивач проходив службу в Національній поліції України, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київської області від 02 липня 2018 року № 352 о/с призначений на посаду слідчого 1 відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) слідчого відділу Бориспільського відділу поліції (далі - СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області), спеціальне звання «старший лейтенант поліції».

3. Слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Києві Раїним П.М., погодженим з прокурором військової прокуратури Київського гарнізону, позивачеві 21 серпня 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42020110350000062 від 20 травня 2020 року.

4. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2020 року у задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві «Про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відмовлено та застосовано до позивача запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання в період часу з 22:00 години до 07:00 години ранку наступної доби.

5. Окрім цього, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, погодженого прокурором військової прокуратури Київської гарнізону про відсторонення від посади підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42020110350000062 від 20 травня 2020 року та відсторонено останнього від посади слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області строком на 2 місяці, а саме до 21 жовтня 2020 року включно.

6. Позивачу 17 вересня 2020 року надано копію наказу ГУНП в Київській області №559 від 07 вересня 2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області».

7. Пунктом 3 вказаного наказу передбачено: «За порушення службової дисципліни, вимог статей 3, 8, 11, 64 Закону України «Про національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 за №2337- VIII, ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.07.2017 № 918/30786, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, та Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв; та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, що виразилось у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, недоповіді керівництву відділу поліції та Головному управлінні про факт пропозиції та падання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні діяння, яке призвело до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві та ганьбить звання слідчого, слідчого 1-го відділення слідчого відділу Бориспільського ВП ГУПН в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції».

8. 01 жовтня 2020 року позивача ознайомлено та надано копію наказу №277 о/с від 25 вересня 2020 року ГУ НП в Київській області, з якого вбачається, що відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 (в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0009326), слідчого 1-го відділення слідчого відділу Бориспільського відділу поліції, з 01 жовтня 2020 р.

9. З вищезазначеного наказу вбачається, що підставою його прийняття стали: наказ Національної поліції в Київській області від 07.09.2020 №559, довідка від 22.09.2020 №176 та акт від 24.09.2020 №17509/109/1002/1.

10. Не погодившись з оскаржуваними наказами, позивач звернувся до суду з позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 позов задоволено, а саме :

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №559 від 07.09.2020 у частині накладення на слідчого 1-го відділення слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції Черкасова Євгена Володимировича, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №277 від 25.09.2020 о/с у частині накладення на старшого лейтенанта поліції Черкасова Євгена Володимировича слідчого 1-го відділення слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту, у відповідності до частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію, у виді звільнення зі служби;

- поновлено ОСОБА_1 старшого лейтенанта поліції на посаді слідчого 1-го відділення слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

12. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.09.2020 по 11.10.2021 в сумі 355 322 грн 80 коп.

13. Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що факт внесення відомостей до ЄРДР та оголошення позивачу про підозру порушення відносно працівника поліції за фактом прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, не може бути розцінений як дискредитація авторитету Національної поліції, а тому накладення на позивача дисциплінарного стягнення та подальше звільнення є неправомірним.

14. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.07.2022 скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 та додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2021, прийнявши нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.

15. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності у спірних правовідносинах факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Суд констатував, що вищезазначені дії позивача є несумісними з проходженням служби в поліції, суперечать змісту Присяги працівника Національної поліції України, оскільки підривають довіру громадян як до працівників поліції, так і до органів поліції в цілому, принижують їх авторитет. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни знайшла своє підтвердження.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

16. Не погодившись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій зазначає, що судом апеляційної інстанції при винесення рішення у цій справі застосовано статтю 62 Конституції України, статтю 18 Закону України «Про національну поліцію», статті 12, 13 Дисциплінарного статуту, абзаци 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року по справі №160/11795/20, від 19 березня 2020 року по справі №360/3545/18 та від 29 квітня 2020 року по справі №820/5543/17.

17. У зв`язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

18. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наголосив на правомірності та пропорційності застування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, тому, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 - без змін.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

19. . Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України, Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.

21. Частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII закріплено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

22. Частиною першою статті 7 Закону № 580-VIII визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції.

23. Пункт 6 частини першої статті 7 Закону № 580-VIII визначає як підставу звільнення - реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

24. Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції, у преамбулі якого вказано, що цей статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

25. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Cлужбова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

26. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

27. Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

28. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

29. Підпунктом 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських закріплено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

30. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.

31. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

32. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

33. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.

34. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

35. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

39. Повертаючись до обставин цієї справи, суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

40. Як вбачається з наказу ГУНП в Київській області №559 від 07.09.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» в діях позивача встановлені порушення службової дисципліни,а саме вимог статей 3, 8, 11, 64 Закону України «Про національну поліцію» , ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 за №2337- VIII, ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.07.2017 № 918/30786, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, та Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв; та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, що виразилось у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, недоповіді керівництву відділу поліції та Головному управлінні про факт пропозиції та падання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні діяння: яке призвело до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві та ганьбить звання слідчого.

41. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

42. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.

43. Порушення позивачем моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

44.Так, аналізуючи зміст оскаржуваних наказів, колегія суддів зауважує, що предметом службового розслідування було, в тому числі, порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення.

45. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника Поліції або підривають авторитет Поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

46. Суд зазначає, що поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

47. З огляду на правове визначення таких понять як «службова дисципліна», «дисциплінарний проступок», «злочин», суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що рішення по кримінальному провадженню має значення для надання оцінки правомірності звільнення позивача зі служби в поліції, оскільки рішення по кримінальному провадженню не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у вказаному випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.

48. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки матеріалами службового розслідування доведено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, встановлений законом.

49. Отже, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Поліції.

50. Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.

51. Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відсутність обвинувального вироку за порушеним кримінальним провадженням унеможливлює звільнення позивача, оскільки відсутність в діях позивача складу злочину, тобто відсутність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, жодним чином не може ототожнюватися з відсутністю фактів порушення дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

52. При цьому, слід зазначити, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону № 580-УІІІ, вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції.

53. Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

54. Як вже зазначалось, види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до працівників поліції, установлені у статті 13 Дисциплінарного статуту.

55. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарного проступку, яким визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення.

56. Законодавець чітко розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

57. Таким чином, з урахуванням встановлених вище обставин суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про протиправність дій та рішень відповідача.

58.Так, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, разом з тим, як було зазначено вище, встановлені у висновку службового розслідування обставини були достатніми для його застосування.

59. Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про доведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також із обраним видом дисциплінарного стягнення.

60. Крім того, до позивача раніше неодноразово застосовувались інші види дисциплінарних стягнень, що також не може залишатися поза увагою суду.

61. Отже, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни знайшла своє підтвердження.

62.Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм законодавства якими урегульовані питання притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які проходять службу в Національній поліції України, викладених у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року по справі №160/11795/20, від 19 березня 2020 року по справі №360/3545/18 та від 29 квітня 2020 року по справі №820/5543/17, оскільки правовідносини у зазначених справах і справі яка є предметом розгляду не є подібними з тих підстав, що в зазначених рішеннях висновки відповідачів про порушення позивачами службової дисципліни ґрунтуються лише на матеріалах порушених кримінальних проваджень, в даному ж випадку встановлено порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення.

63. Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.

64. За таких обставин колегія суддів констатує, що оскаржуване судове рішення в частині, що є предметом перегляду в суді касаційної інстанції, ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

65. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

66. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №320/10062/20- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

Ж.М. Мельник-Томенко