Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №826/7188/16

адміністративне провадження №К/9901/35280/18, К/9901/35278/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів" на ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року (колегія суддів: Федорчук А.Б., Мазур А.С., Келеберда В.І.) та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (колегія суддів: Епель О.В., Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів" до Державного агенства лісових ресурсів України, Міністерства юстиції України про скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

В травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодський Завод Пиломатеріалів» звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Державного агентства лісових ресурсів України про:

- визнання незаконним, нечинним і таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - ст. 13, ч. 5 ст. 92 Конституції України, наказу Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 № 42 «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини» яким затверджено Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.02.2007 за № 164/13431, з моменту ухвалення рішення у даній справі;

- зобов`язання Міністерства юстиції України скасувати рішення про державну реєстрацію наказу Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 № 42 «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини», яким затверджено Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.02.2007 за № 164/13431.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2017 року, залишеними без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку та залишено позовну заяву без розгляду.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційні скарги, в якій, посилаючись на порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обгрунтовано тим, що позивачем оскаржується наказ Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 № 42 «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини», яким затверджено Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, який зареєстрований Міністерством юстиції України 26.02.2007 № 164/13431. В положенні, яке затверджено оскаржуваним ним наказом, відсутні норми, регулюючі умови, строки та обов`язок сторін щодо укладення договорів купівлі-продажу необробленої деревини за результатами проведення відповідних аукціонів, а також не встановлено відповідальності за ухилення від виконання їх зобов`язань, у зв`язку з чим, він, ставши переможцем такого аукціону, позбавлений можливості вивезти куплений товар, так як продавець ухиляється від укладання відповідного договору, і йому довелося звертатися з відповідним позовом до господарського суду. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.11.2015 в задоволенні позову відмовлено саме з посиланням на оскаржуваний наказ, відтак, вважає, що обчислення шестимісячного строку звернення до суду розпочинається, коли особа дізналась про порушення свого права, а не автоматично обчислюється з моменту опублікування.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що оскаржуваним наказом Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 № 42 «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини» затверджено Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, який зареєстрований Міністерством юстиції України 26.02.2007 р. № 164/13431.

07.03.2007 зазначений наказ та затверджене ним Положення були оприлюднені в Офіційному віснику України № 15 та перебували у вільному доступі.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що ТОВ «Світловодський Завод Пиломатеріалів» створено та діє з грудня 2013 року і основним видом його діяльності є лісопильне та стругальне виробництво, а відтак у позивача була реальна можливість ознайомитися з оскаржуваним наказом і затвердженим ним Положенням ще в грудні 2013 року та своєчасно звернутися до суду, однак, позивач своїм правом не скористався і подав даний адміністративний позов лише 05.05.2016.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком та зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського Суду з прав людини «Петриченко проти України» (набуло статусу остаточного 12.07.2016) зазначено: «…цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов`язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції» (п. 13).

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, належним чином не врахував доводи позивача, не з`ясував, не дослідив та не дав правову оцінки вказаним обставинам, тим самим порушив право Позивача на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів зазначає, що для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості, ознаки:

- приймається як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою;

- містить загальнообов`язкові правила поведінки, легітимізовані людьми;

- розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.Тому, звертаючись до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, позивач має обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб`єктивних прав, свобод, інтересу.

В даному випадку, колегія суддів не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що відразу з грудня 2013 року, розпочинаючи свою діяльність, позивач повинен був бути обізнаний, зокрема, з оскаржуваним наказом, та можливо іншими нормативно-правовими актами, та їх оскаржувати в установлений шестимісячний строк, оскільки право на оскарження пов`язується лише з порушенням права позивача.

Окрім того, у постанові від 13.03.2019 у справі №712/8985/17 Верховний Суд звернув увагу, що дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги таке:

- багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;

- дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

- дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

- чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

- коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.

З урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.

У зв`язку з викладеним суд вважає передчасними та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку пред`явлення позову та залишення позовної заяви без розгляду, а відтак судові рішення підлягають скасуванню з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський Завод Пиломатеріалів" задовольнити.

Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук