Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №815/4021/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

м. Київ

справа №815/4021/17

адміністративне провадження №К/9901/4191/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року (суддя Танцюра К.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (головуючий суддя Танасогло Т.М., судді: Запорожан Д.В., Яковлєв О.В.) у справі №815/4021/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Гарматюк Ріти Василівни, Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Гарматюк Ріти Василівни (далі по тексту - відповідач-1), Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" (далі по тексту - відповідач-2), в якому просила, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення №36421957 від 02 серпня 2017 року про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що спірне рішення державного реєстратора не містить належного обґрунтування та посилань на передбачені частиною 5 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень. При цьому під час звернення до відповідачів позивачем було надано рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року у справі №520/3205/17 про встановлення факту належності ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №6231 від 29 грудня 1994 року квартири АДРЕСА_1. Вказане рішення суду на підставі пункту 10 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для проведення державної реєстрації права власності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Гарматюк Ріти Василівни №36421957 від 02 серпня 2017 року про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з Державного підприємства "Центр обслуговування громадян"судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державне підприємство "Центр обслуговування громадян" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не повинно розглядатися як правовстановлюючий документ на об'єкт нерухомого майна, на підставі якого здійснюється державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі прав. Наголошено на тому, що відповідач-2 своїми діями не порушував інтереси позивача, а тому не повинен бути одним із відповідачів у справі. Крім того, вважають, що судами попередніх інстанцій неправомірно стягнуто з ДП «ЦОА» судовий збір у розмірі 640 грн., оскільки він не є одержувачем бюджетних асигнувань.

Інші особи, які беруть участь у справі, правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій установили, що 14 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою:АДРЕСА_1, за ОСОБА_1.

Разом із заявою від 14 червня 2017 року ОСОБА_1 було надано до Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року у справі №520/3205/17 (а.с.63-64), лист КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (а.с.65), рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 січня 2005 року у справі №2-1291/2005 (а.с.66), технічний паспорт на зазначену квартиру (а.с.67-70), договір купівлі-продажу від 29 грудня 1994 року №6231, видавник Одеська товарна біржа (а.с.71-73), що підтверджується карткою прийому заяви №89511234 (а.с.75).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» Гарматюк Ріти Василівни від 20 червня 2017 року №35757756 було зупинено розгляд заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про що прийнято рішення, у якому зазначено, що оскільки заявником подано копію договору купівлі-продажу нерухомого майна №6231, виданого 29 грудня 1994 року Одеською товарною біржею, йому запропоновано надати оригінал зазначеного договору (а.с.74).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» Гарматюк Ріти Василівни від 02 серпня 2017 року №36421957 було відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1, у зв'язку з не усуненням обставин, що були підставою для прийняття рішення від 20 червня 2017 року №35757756 про зупинення розгляду заяви.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт втрати та неможливості відновлення оригіналу договору купівлі-продажу №6231 від 29 грудня 1994 року квартири АДРЕСА_1, було встановлено судом у судовому рішенні, яке було надано державному реєстратору. З огляду на вказане, у державного реєстратора були відсутні законодавчо визначені підстави для відмови у державній реєстрації права власності на квартиру.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1952-ІV), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до статті 4 Закону № 1952-ІV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону № 1952-ІV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 1952-ІV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (частина третя статті 16 Закону № 1952-ІV).

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону № 1952-ІV документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації визначений у частині першій статті 24 Закону № 1952-ІV.

Зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (частина друга статті 24 Закону №1952-ІV).

При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону № 1952-ІV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Згідно із пунктом 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-ІV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як встановили суди попередніх інстанцій, оскаржуваним рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» Гарматюк Ріти Василівни від 02 серпня 2017 року №36421957, позивачу було відмовлено у реєстрації права власності на квартиру, у зв'язку з не усуненням обставин, що були підставою для прийняття рішення від 20 червня 2017 року №35757756 про зупинення розгляду заяви, а саме, не наданням оригіналу договору купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрованого 29 грудня 1994 року Одеською товарною біржею за №6231.

29 грудня 1994 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрованого 29 грудня 1994 року. Одеською товарною біржею за №6231, за яким позивач набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.71-73).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 січня 2005 року у справі №2-1291/2005 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було визнано договір №6231 купівлі-продажу від 29 грудня 1994 року дійсним (а.с.66).

Рішенням Київського районного суду м .Одеси від 18 травня 2017 року у справі №520/3205/17 було встановлено факт належності ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №6231 від 29 грудня 1994 року квартири АДРЕСА_1 (а.с.11).

При цьому, мотивувальною частиною рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року по справі №520/3205/17 встановлено, що у ОСОБА_1 був правовстановлюючий документ на квартиру договір купівлі-продажу №6231 від 29 грудня 1994 року, але його втрачено і отримати оригінал цього правовстановлюючого документу, який є необхідним для оформлення договору відчуження квартири, ОСОБА_1 не має можливості.

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено належність на праві власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1.

При цьому мотивувальна частина останнього містить встановлені судом обставини неможливості отримання позивачем дублікату договору купівлі продажу №6231 від 29 грудня 1994 року, а відтак вказане судове рішення набуває статусу правовстановлюючого документу, на підставі якого відповідач-1 повинен був здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, що вірно було встановлено судами попередніх інстанцій.

З приводу посилань заявника касаційної скарги на те, що судом першої інстанції невірно було здійснено розподіл судових витрат, суд касаційної інстанції зазначає, що за приписами частини 3 статті 6 Закону № 1952-ІV акредитованим суб'єктом може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менше ніж три державні реєстратори, та яка до початку здійснення повноважень у сфері державної реєстрації прав уклала:

договір страхування цивільно-правової відповідальності з мінімальним розміром страхової суми у тисячу прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 1 січня календарного року;

договір з іншим суб'єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом (у разі коли акредитований суб'єкт здійснює повноваження виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації прав).

Акредитація суб'єктів та моніторинг відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації здійснюються Міністерством юстиції України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку, відповідач-2 є акредитованим суб'єктом державної реєстрації прав, з яким відповідач-1 перебуває у трудових відносинах, а відтак з огляду на прийняття Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" Гарматюк Р.В. протиправного рішення щодо відмови реєстрації права власності на нерухоме майно саме з Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» має бути стягнутий сплачений позивачем судовий збір, що вірно було встановлено судами.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду