Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №813/1483/17

адміністративне провадження №К/9901/23454/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до Франківського районного суду м.Львова про визнання протиправними дій,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії старшого судового розпорядника Франківського районного суду м.Львова Шоробури С.В. щодо виготовлення протоколу №002 від 21.02.2017 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.185 КУпАП з внесенням у протокол конфіденційних даних (місця проживання, реєстрації, номеру паспорта, ким і коли виданий тощо) та визнати нечинним вказаний протокол.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини 3 статті 108 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України.

Позивач оскаржив в касаційному порядку ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Аргументами на обгрунтування вимог скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, а саме - статті 6 та 159 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017). Вказує також, що перебуває в скрутному майновому стані, однак вказані обставини були неповно дослідженні судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2017 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 відмовлено, оскільки вказана ухвала в апеляційному порядку не переглядалась.

Переглянувши судове рішення апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Частиною 6 статті 187 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №3674-VI, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту п'ятого пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на час звернення позивача з апеляційною скаргою) за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" визначено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня - 1600 гривень.

Статтею 8 Закону №3674-VI передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналогічні приписи містяться у статті 88 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017).

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений в ухвалі строк позивачем не було усунуто недоліків апеляційної скарги та не надано доказів сплати судового збору. Судом зазначено також, що клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, оскільки апелянт перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію.

Колегія суддів зазначає, що визначення майнового стану учасника справи є оціночним для суду та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану. Вирішення судом питання про можливість звільнення від сплати судового збору в конкретних справах залежить від наведених у клопотанні обставин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Тобто, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення або розстрочення на певний строк є правом, а не обов'язком суду.

У відповідності до частини третьої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обгрунтованою, оскільки містить доводи, якими суд обґрунтовує відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Тому, аргументи заявника про невідповідність ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 приписам статті 159 КАС України не знайшли свого підтвердження, тому судом відхиляються.

Крім цього, доводи позивача про незастосування судом апеляційної інстанції приписів статті 6 КАС України є помилковими, оскільки вирішення питання про відкриття апеляційного провадження здійснюється судом тільки за умов дотримання вимог до апеляційної скарги, передбачених статтею 187 КАС України.

З огляду на зазначене, доводи позивача не дають підстав для висновків щодо порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до Франківського районного суду м.Львова про визнання протиправними дій - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду