Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 грудня 2018 року

Київ

справа №826/27409/15

адміністративне провадження №К/9901/25895/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2016 (суддя Арсірій Р.О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 (судді Беспалов О.О., Грибан І.О., Губська О.А.)

у справі № 826/27409/15

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просила суд скасувати податкове повідомленні-рішення від 02.07.2015 № 0004221701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляцінйого суду м. Києва від 24.01.2013 у справі № 2604/2021/2012 стягнуто на користь ОСОБА_2 з Київського університету туризму, економіки і права частку в розмірі 30 % статутного капіталу розрахункова вартість якої становить 3 187 400 грн. Також, згідно з листом Київського університету туризму, економіки і права від 07.05.2015 № 85 ОСОБА_2 була виплачена сума 953 322,09 грн за ознакою « 112» - інвестиційний прибуток. Відтак податковий агент, а саме Київський університет туризму, економіки і права при заповнення довідки 1-ДФ та поданні до контролюючого органу вказав ознаку доходу « 112» інвестиційний прибуток, а податковий орган отримав інформацію з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2012 року у справі № 2604/2021/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.01.2013 року стягнуто з приватного закладу «Київський університет туризму, економіки і права» на користь ОСОБА_2 частку у майні приватного закладу «Київський університет туризму, економіки і права» в розмірі 3 187 400 грн.

З копій вказаних рішень, що наявні в матеріалах справи, вбачається, що частка у майні приватного закладу «Київський університет туризму, економіки і права» є спадщиною позивача від померлої сестри ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, виданого 27.08.2012 державним нотаріусом 21 Київської нотаріальної контори Зубченко Л. С.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 08.06.2015 року № 513/26-54-17-01-17-НОМЕР_1.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до наявної податкової інформації платник податків - фізична особа ОСОБА_2 протягом перевіряємого періоду отримала дохід, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.

За даними відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та листа-підтвердження № 85 від 07.05.2015 Київського університету туризму, економіки та права було встановлено дохід отриманий платником податку у наслідок інвестиційного прибутку (доходу) від операцій з інвестиційними активами на суму 713 322, 09 грн.

У зв'язку з цим контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 (неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік) та підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 121 021, 16 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 № 0004221701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 151 446, 45 грн (за основним платежем 121 021,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 30 425, 29 грн.).

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 161.1 статті 161 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав регламентується статтею 174 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 174.1 статті 174 Податкового кодексу України об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на: об'єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права.

Згідно підпункту 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Відповідно до пункту 167.2 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

За приписами підпункту 14.1.263 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Відповідно до пункту 174.3 стаття 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Пунктом 179.2 статті 179 Податкового кодексу України визначено, що відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.

Згідно підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку із отриманням спадщини та на виконання вимог податкового законодавства, ОСОБА_2 згідно квитанції від 25.07.2011 року № NOWN546273 сплачено суму ПДФО у розмірі 363 401, 64 грн, а відтак позивачем виконано обов'язок щодо сплати податку на об'єкти спадщини за ставкою, встановленою підпунктом 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрат на придбання будь-якого інвестиційного активу, так само як і прибутку від його продажу, позивач не мав, а відтак доводи відповідача про отримання позивачем інвестиційного прибутку є безпідставними.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 у справі № 826/27409/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко