Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 825/482/16

провадження № К/9901/15166/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 825/482/16

за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шостака О. О., Желтобрюх І. Л., Мамчура Я. С.) від 31 травня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату, в якому просив:

- визнати протиправною відмови Міністерства оборони України в призначенні до виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у разі встановлення ІІІ групи інвалідності, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), в редакції Закону, що діє з 01 січня 2014 року;

- зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат оформити та подати до Міністерства оборони України документи для виплати ОСОБА_3, як інваліду ІІІ групи одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011-ХІІ;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день виплати допомоги, встановленому пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ, в редакції Закону, що діє з 01 січня 2014 року, та перерахувати на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи для подальшої виплати ОСОБА_3;

- зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_3 суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день виплати допомоги, згідно пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ, в редакції Закону, що діє з 01 січня 2014 року.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що з 17 квітня 2013 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. У зв'язку з наведеним позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у задоволенні якої останній протиправно відмовив.

На переконання позивача, Міністерство оборони України неправомірно відмовило йому в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, яка передбачена Законом № 2011-ХІІ, оскільки з моменту встановлення інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 вказаного Закону.

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_3 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, відповідно до ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та прийняти відповідне рішення.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 16 червня 2016 року Міністерство оборони України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 02 лютого 2018 року касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

11. Станом на 28 листопада 2018 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 у період з 24 жовтня 1984 року по 10 листопада 1986 року проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР під час здійснення військових операцій в Республіці Афганістан.

13. Під час проходження служби, позивач отримав закриту черепно-мозкову травму - контузію головного мозку, що підтверджується довідкою архіву військово-медичних документів від 16 жовтня 2006 року.

14. Згідно із витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11 грудня 2012 року № 2469, закрита черепно-мозкова травма - контузія головного мозку рядового у відставці ОСОБА_3 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

15. 17 квітня 2013 року ОСОБА_3 комісією МСЕК була встановлена ІII група інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

16. 12 листопада 2015 року позивач звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

17. Листом Чернігівського обласного військового комісаріату від 17 листопада 2015 року № 5861 документи позивача направлені до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

18. Листом від 14 грудня 2015 року № 6297 Чернігівським обласним військовим комісаріатом було повідомлено позивача, що відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09 грудня 2015 року № 248/3/6/3844 у зв'язку з внесенням змін з 01 січня 2014 до ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (на виконання яких було прийнято Порядок № 975), виплата одноразової грошової допомоги передбачена тільки військовослужбовцям та звільненим особам, які отримали первинно інвалідність (поранення, травму, каліцтво) після 01 січня 2014 року.

19. Вважаючи, що Міністерством оборони України протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що Міністерство оборони України правомірно відмовило позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, яка виплачується у разі встановлення інвалідності.

21. Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання військового обов'язку у розмірах, що передбачені ст. 16, 16-2 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 975, оскільки право на вказану допомогу у ОСОБА_3 виникло на момент встановлення йому інвалідності вперше, тобто 17 квітня 2013 року, і така допомога повинна йому призначатися та виплачуватися в установленому законодавством порядку, який діяв на день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

22. Водночас надаючи правову оцінку діям Чернігівського обласного військового комісаріату, суд першої інстанції зазначив, що останнім був дотриманий встановлений порядок направлення документів позивача до Міністерства оборони України.

23. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що згідно абзацу 2 п. 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499) Міністерство оборони України, як Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження документів для призначення одноразової грошової допомоги рішення про призначення такої допомоги, або відмову у її призначенні.

24. Водночас, апеляційний суд зазначив, що лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача.

25. Разом з цим, прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України в особі його Міністра, а на Департамент фінансів Міністерства оборони України покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (Міністерства оборони) розпорядниками нижчої ланки.

У Міністерстві оборони України рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, проте дій, спрямованих на прийняття відповідного рішення уповноваженим органом (комісією), вжито не було.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. У касаційній скарзі скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог, застосувавши до спірних правовідносин нормативно-правовий акт, який не міг бути застосований, зокрема Порядок № 499.

27. Водночас, судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_3 було подано заяву про виплату одноразової грошової допомоги на підставі Порядку № 975.

28. Крім того, скаржник зазначає, що на момент встановлення інвалідності позивачу у 2013 році, діяв Порядок № 499, згідно з яким, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

30. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

31. Відповідно до ст. 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

32. Положеннями п. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

33. Підпунктом 4 п. 2 ст. 16 вказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

34. Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 2011-XII фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

35. Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (далі розпорядник бюджетних коштів).

36. Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і 11 цього Порядку.

37. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

38. Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про військові формування на Україні» від 24 серпня 1991 року № 1431-ХІІ підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

39. Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

40. З огляду на наведені норми, та оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що прийняття рішення про виплату (призначення) чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

41. Водночас, у контексті конкретних обставин цієї справи суд апеляційної інстанції правильно встановив, що Міністерство оборони України не ухвалило рішення за наслідками розгляду заяви позивача про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, а фактично повернуло її із зазначенням причин повернення, і такі дії відповідача є протиправними.

42. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 607/7632/16-а.

43. Твердження скаржника про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги за Порядком № 975, на застосуванні яких наполягав позивач, і необхідність застосування до спірних правовідносин Порядку № 499 з урахуванням відомостей про час встановлення позивачеві інвалідності (2013 рік) не спростовують того факту, що рішення про відмову у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги було прийнято не компетентним органом.

44. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що у зв'язку з неприйняттям відповідачем після надходження документів позивача відповідного рішення, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Міністерства оборони України розглянути документи щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії і прийняти відповідне рішення.

45. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

46. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

49. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі № 825/482/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб