Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2019 року у справі №0870/7760/12

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №0870/7760/12

адміністративне провадження №К/9901/786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, до якої приєдналась прокуратура Запорізької області, на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бишевської Н.А., суддів Добродняк І.Ю., Семененка Я.В. від 04 липня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, пені,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів; далі - відповідач 1, СДПІ), Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, в якому просило: 1) визнати протиправною бездіяльність СДПІ щодо ненаданні до органу казначейства висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1048535,00 грн.; 2) стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства заборгованість бюджету з ПДВ у сумі 1048535,00 грн. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що внаслідок набрання законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року у справі №2а-0870/5525/11, якою скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ від 01 липня 2011 року №0000330801 та №0000380801 про зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування (від'ємного значення) ПДВ в розмірі 1048535,00 грн., заявленої в податкових деклараціях за січень - березень 2011 року, мав правомірні очікування, що орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів подасть органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, однак вказаних дій відповідач 1 не виконав, чим порушив право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування. Крім того на суму такої заборгованості бюджету до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Рішення суду обґрунтовано тим, що внаслідок касаційного оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року у справі №2а-0870/5525/11 процедура судового оскарження у спірних правовідносинах не закінчилась, а норма пункту 200.15 статті 200 ПК України не зобов'язує орган державної податкової служби подавати до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, після набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 04 липня 2013 року скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалив нове про часткове задоволення позову Товариства; визнав протиправною бездіяльність СДПІ щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку про відшкодування позивачу ПДВ у сумі 1048535,00 грн. та стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства заборгованість бюджету з ПДВ у сумі 1048535,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що СДПІ протиправно не подано протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, та узгодження суми податку, визначеної Товариством у деклараціях за січень - березень 2011 року та заявленої до відшкодування, до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, адже обставини набрання законної сили судовим рішенням в силу вимог пункту 200.15 статті 200 ПК України зобов'язують орган державної податкової служби вчинити такі дії. Натомість суд апеляційної інстанції вказав на передчасність вимоги про стягнення пені, оскільки погашення бюджетної заборгованості не відбулося, що унеможливлює здійснення розрахунку її розміру.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, СДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив про ненадання апеляційним судом належної правової оцінки обставинам оскарження судових рішень у справі №2а-0870/5525/11 в касаційному порядку та відкриття Вищим адміністративним судом України 23 травня 2012 року касаційного провадження, що, на думку СДПІ, свідчить про незакінчення процедури судового оскарження рішення податкового органу про зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування (від'ємного значення) ПДВ, й, як наслідок, відсутність підстав для подання до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, СДПІ не погоджується із рішенням апеляційного суду лише в частині задоволених позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2013 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У жовтні 2013 року прокуратура Запорізької області, керуючись статтею 217 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), звернулась до Вищого адміністративного суду України із заявою про приєднання до касаційної скарги СДПІ.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За змістом пунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктами 200.12, 200.13 цієї статті визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

У відповідності до пункту 200.14 статті 200 якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як передбачено положеннями пункту 200.15 цієї статті, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (абзац другий пункту 200.15 статті 200 ПК України).

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з приписами частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що СДПІ за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства складено акт від 17 червня 2011 року №292/08-01/00186536, у якому встановлено порушення позивачем пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, підпунктів 14.1.18, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, статті 200 ПК України, пункту 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року №244, пункту 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгам постачання.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року: №0000330801, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, заявлену в податкових деклараціях за січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, в розмірі 1048535,00 грн.; №0000380801, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в деклараціях за грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року на 1048535,00 грн.

Позивач не погодився із згаданими податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржив їх у судовому порядку. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року по справі №2а-0870/5525/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року, позов ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» задоволено повністю; скасовано податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року №0000330801 та №0000380801. Рішення суду набрало законної сили.

За таких обставин, на думку Верховного Суду, оскільки в силу вимог абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури судового оскарження результатів перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, орган державної податкової служби зобов'язаний протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та у зв'язку із тим, що рішеннями судів, які набрали законної сили, скасовано податкове повідомлення-рішення, яким зменшено заявлену Товариством суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1048535,00 грн., то у податкового органу, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції у цій справі, не було підстав для ненадання до органу державної казначейської служби висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Обставини ж відкриття касаційного провадження за скаргою на судові рішення у справі №2а-0870/5525/11 не зумовлюють втрату останніми законної сили й не є підставою для зупинення (припинення) процедури відшкодування ПДВ. До того ж, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі №2а-0870/5525/11 залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2012 року.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, а також відсутність заперечень з боку контролюючого органу щодо обраного позивачем способу судового захисту порушеного права, висновок апеляційного суду у справі, що розглядається, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За змістом частини третьої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, до якої приєдналась прокуратура Запорізької області, залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду