Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2019 року у справі №807/727/18
Постанова КАС ВП від 28.02.2023 року у справі №807/727/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа №807/727/18

адміністративне провадження № К/990/15588/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Мороз Л.Л., Рибачук А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року (колегія суддів: Онишкевич Т.В., Судова-Хомюк Н.М., Сеник Р.П.) про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі №807/727/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - Управління) № ЗК248/216/АВ/П-ТД-ФС-109 від 03 липня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 223 380,00 грн на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2018 року у справі №807/727/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року вказані судові рішення залишені без змін.

01 лютого 2022 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами, в якій, як на нововиявлену обставину посилався на прийняття Верховною Радою України Закону України від 12.12.2019 № 378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» (далі - Закон № 378-ІХ), яким внесено зміни до статті 265 КЗпП України, якими пом`якшено відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (стягнення у вигляді штрафу, замінено на більш м`який вид стягнення - попередження).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 807/727/18 позов ФОП було задоволено частково. Скасовано постанову Управління від 03 липня 2018 року №ЗК248/216/АВ/П-ТД-ФС-109 про накладення штрафу.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що внесені Законом № 378-ІХ зміни до статті 265 КЗпП можуть бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки пом`якшують відповідальність фізичних осіб-підприємців за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року та у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2018 року у справі №807/727/18 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що викладені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні КАС України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом невірно застосовано норми процесуального права та не визнано наведені позивачем обставини як нововиявлені. Решта доводів касаційної скарги зводяться до викладу підстав обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2022 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, залишити постанову апеляційного суду без змін.

10.02.2023 в системі «Електронний суд» від відповідача надійшла заяви про заміну сторони, а саме замінити відповідача Управління Держпраці у Закарпатській області на Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до наказу Державної служби з питань праці № 234 від 05.12.2022 повноваження та функції Управління Держпраці у Закарпатській області з 06.12.2022 виконує Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Відтак, клопотання про заміну відповідача підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Стаття 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а.

Як свідчать матеріали справи, заявник просить переглянути судове рішення за нововиявленою обставиною на підставі частини 3 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаючи такою обставиною набрання 02 лютого 2020 року чинності Законом №378-IX, яким абзац другий частини 2 статті 265 КЗпП замінено двома новими абзацами, а саме: «Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків- у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, застосовується попередження;

- вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення».

Вказує, що чинним законодавством зменшено фінансові санкції, а до фізичних осіб - підприємців застосовується попередження за вчинення допущеного порушення, що є обставиною для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до ч.3 ст.361 КАС України та підставою для скасування рішення.

Однак колегія суддів зазначає, що оскаржувана позивачем постанова від 03 липня 2018 року №ЗК248/216/АВ/П-ТД-ФС-109 прийнята Управлінням на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП у редакції, чинній на час її прийняття, а відтак прийняття та набрання чинності Законом №378-IX (02 лютого 2020 року) не є нововиявленою обставиною, оскільки його не існувало на момент проведення інспекційного обстеження, що є обов`язковою ознакою нововиявлених обставин.

Отже, набрання чинності Законом № 378-IX не є істотною для адміністративної справи обставиною, що не була встановлена судом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також не була і не могла бути відомою сторонам під час судового розгляду справи в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

Також на час виникнення спірних правовідносин були та залишаються чинними на теперішній час норми статті 265 КЗпП України, за порушення абзацу 2 ч. 2 якої позивача притягнуто до відповідальності.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні у справі № 1-7/99 від 09.02.1999 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України, Суд дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб.

На час притягнення до відповідальності за ст.265 КЗпП України ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця, на позивача накладено штраф як на ФОП, отже на нього не може поширюватись ст. 58 Конституції України, щодо пом`якшення відповідальності.

Позивач в касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду у справі № 260/1743/19.

У справі № 260/1743/19 об`єднана палата Верховного Суду сформувала правовий висновок відповідно до якого:

- штрафи передбаченні статтею 265 Кодексу законів про працю України є заходами фінансової відповідальності, підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;

- фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.

Водночас у справі, що розглядається відсутні встановлені судами обставини щодо притягнення позивача одночасно до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а тому постанова Верховного Суду у справі № 260/1743/19 не є релевантною до цього спору.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Таким чином, оскільки заява про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, подана позивачем, не містила нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої заяви щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами було порушено норми процесуального права при вирішенні спірного питання.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача з Управління Держпраці у Закарпатській області на Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук