Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2019 року у справі №810/2461/18
Ухвала ВП ВС від 19.12.2019 року у справі №810/2461/18
Ухвала ВП ВС від 19.12.2019 року у справі №810/2461/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2020 року

Київ

справа №810/2461/18

адміністративне провадження №К/9901/6861/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року (прийняте судом у складі судді Лисенко В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.) у справі №810/2461/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Проперті" до Міністерства, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , СТОВ "Агрофірма Мрія", про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Проперті» (далі - позивач, ТОВ «Агро-Проперті») звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Мрія» (далі - СТОВ «Агрофірма Мрія»), у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень» від 25 квітня 2018 року № 1277/5 та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі оскаржуваного наказу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийнятий на підставі колективної скарги орендодавців наказ Міністерства юстиції України від 25.04.2018 №1277/5 є таким, що прийнятий всупереч нормам чинного законодавства та необґрунтовано позбавляє Товариство права оренди на земельні ділянки, які є об`єктами державної реєстрації. Вказує, що при розгляді скарги, відповідачем не взято до уваги факт пропущення третіми особами строку звернення з такою скаргою, при цьому, проігноровані пояснення та докази, надані позивачем при розгляді скарги. Наголошує, що факт існування договорів оренди, укладених з позивачем, став відомий третім особам не 12.04.2018 з відомостей Інформаційних довідок, як вони зазначають, а раніше, в момент підписання договорів у 2015 році.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 03 жовтня 2018 року позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 січня 2019 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року скасував у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі оскаржуваного наказу. Прийняв у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем порушено порядок розгляду скарг на дії, рішення або бездіяльність державного реєстратора, а рішення, яке прийнято на підставі такого розгляду, є необґрунтованим та безпідставним. Також, суд зазначив, що скасування рішень державної реєстрації іншого речового права з мотивів нездійснення перевірки щодо відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами є логічним у тому випадку, коли допущено одночасне існування подвійної державної реєстрації, що у даній ситуації, - відсутнє

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що зобов`язавши відповідача вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень» від 25.04.2018 №1277/5, суд здійснив втручання у дискреційні повноваження Міністерства юстиції України.

Суть даного позову зводиться до того, що, на думку позивача, оскаржуваним наказом порушені його права, як орендаря земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову або закрити провадження у справі.

У касаційній скарзі, серед іншого, Міністерство посилається на те, що у цій справі наявний невирішений спір про право цивільне у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією скасування іншого речового права (оренди), тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 01 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 11 березня 2019 року була визначена головуючим суддею у цій справі, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 788/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, зокрема касаційної скарги у цій справі.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2019 справу призначено до розгляду в попереднє судове засідання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 липня 2019 року справу за позовом ТОВ «Агро-Проперті» до Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , СТОВ «Агрофірма Мрія», про визнання протиправним та скасування наказу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 повернута до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії (ч. 6 ст. 347 КАС України в редакції, чинній з 19.10.2019).

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та третіми особами у 2015 році укладено ряд договорів оренди земельних ділянок з подальшою їх державною реєстрацією.

Протягом липня-серпня 2017 року орендодавцями направлено на адресу позивача заяви, якими вони повідомили ТОВ «Агро-Проперті» про відсутність наміру щодо продовження терміну дії договорів після закінчення строку їх дії.

13 квітня 2018 року до Міністерства юстиції України від третіх осіб надійшла скарга на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, вмотивована тим, що під час виїзду на належні їм земельні ділянки вони дізналися, що земельні ділянки перебувають у користуванні ТОВ «Агро-Проперті» без їх згоди, у зв`язку з чим 12.04.2018 вони звернулись за отриманням Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із отриманих інформаційних довідок їм стало відомо, що на підставі договорів оренди земельних ділянок державними реєстраторами прийнято ряд рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (оренди), а саме: від 12.09.2017 №37022143, від 28.09.2017 №37306679, від 17.10.2017 №37591300, від 25.01.2016 №27923104, від 27.01.2016 №27961699, від 27.01.2016 №27962037, від 27.01.2016 №27962168, від 25.01.2016 №27923769, від 27.01.2016 №27961480.

Скаржники стверджували, що не знали про існування договорів оренди земельних ділянок, на підставі яких були прийняти перелічені рішення, оскільки вони їх не укладали, тому просили відповідача скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими було зареєстровано право оренди ТОВ «Агро-Проперті» на належні їм земельні ділянки.

Міністерство юстиції України направило копію скарги до державного реєстратора Таращанської районної державної адміністрації Шпирі О.Л., приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. і ТОВ «Агро-Проперті». Також, відповідач повідомив, що дата, час та місце розгляду скарги буде опублікована на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України.

Після отримання вказаної скарги представник позивача на засіданні Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації подав докази необґрунтованості скарги, а саме, листи, якими скаржники звертались до позивача із заявами про відсутність наміру продовжувати дію договорів, в яких чітко зазначено дату укладання відповідного договору та строк його закінчення, і просив відмовити у задоволенні скарги через пропуск установленого для звернення зі скаргою строку, оскільки надані ним заяви скаржників датовані липнем 2017 року, що суперечить відомостям, зазначеним останніми у скарзі.

За результатами розгляду скарги, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийняла висновок від 23.04.2018, у якому вирішила задовольнити колективну скаргу від 13.04.2018 в повному обсязі, при цьому, підставами, які слугували для задоволення колективної скарги, стали ті обставини, що суб`єкти оскарження при прийнятті оскаржуваних рішень та розгляді відповідних заяв, не звернулись до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та здійснює ведення Державного земельного кадастру, з метою встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, зокрема інших речових прав (прав оренди), зареєстрованих до 01.01.2013, у встановленому порядку.

В подальшому, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 25.04.2018 №1277/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Позивач, вважаючи, що цей наказ прийнятий з порушенням передбаченого порядку та не ґрунтується на нормах чинного законодавства, звернувся з позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 2 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа № 820/3703/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається.

Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 дійшла наступного правового висновку.

Вимога про скасування записів, якими скасовано право позивача на оренду земельних ділянок, право оренди яких вже зареєстровано за третьою особою, не може бути предметом розгляду судом адміністративної юрисдикції у зв`язку з наявністю спору про право.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права користування на спірні земельні ділянки внаслідок скасування такої реєстрації за скаргою власників земельних цих же ділянок.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, 28.11.2018 у справі №825/642/18, 29.01.2019 у справі № 803/1589/17 від 30 січня 2019 року у справі № 820/3703/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.»

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права користування на земельні ділянки, спір фактично виник між позивачем і третіми особами з приводу захисту права користування земельними ділянками.

За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а залежно від суб`єктивного складу учасників справи - в порядку господарського та цивільного судочинства.

З матеріалів справи судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між юридичною та фізичними особами, а тому, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №810/2461/18 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі

Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №810/2461/18 - скасувати і закрити провадження по справі.

Роз`яснити позивачу, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді: А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко