Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №815/2730/16

адміністративне провадження №К/9901/27451/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДУКТ ТРЕЙД»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 (головуючий суддя: Потанчук В.О., судді: Жук С.І., Семенюк Г.В.)

у справі № 815/2730/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДУКТ ТРЕЙД»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеської області

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДУКТ ТРЕЙД» (далі - позивач, TOB) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеської області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило скасувати наказ ДПІ від 31.05.2016 № 644.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 позов задоволено: скасовано наказ ДПІ від 31.05.2016 № 644.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм пункту 73.3 ст. 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) та ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги судами не було досліджено обставин невідповідності запиту ДПІ нормам пункту 73.3 ст. 73 ПК України, що стало підставою для правомірної відмови позивачем у наданні інформації на такий запит у його частині, отже у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного наказу про призначення перевірки.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що відповідач направив позивачу запит від 29.04.2016 №10217/10/1563/14-03/13 про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) з огляду на виявлені факти про розбіжність між загальними обсягами постачання, задекларованими за 2015 році в податкових деклараціях з ПДВ на суму 34753727,00 грн. та доходом від будь якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеним за правилами бухгалтерського обліку, задекларованим позивачем за 2015 рік у декларації з податку на прибуток в сумі 56662400,00 грн. При цьому, як правова підстава запиту вказано пункти 1 та 3 абзацу третього підпункту 73.3 ст. 73 ПК України.

На вказаний запит позивачем направлено лист від 23.05.2015, в якому вказано, що розбіжності у податковій звітності виникли у зв'язку з тим, що до моменту отримання статусу платника ПДВ (26.06.2015) позивач здійснював господарські операції по купівлі-продажу зернових культур не являючись платником ПДВ. Після досягнення обсягу в 1 млн. грн. 26.05.2015 позивач до ДПІ у Київському районі м. Одеси подав реєстраційну заяву платника ПДВ (форма №1-ПДВ), однак у реєстрації було відмовлено. 20.06.2015 позивач повторно звернувся із реєстраційною заявою, не зупиняючи господарську діяльність, що мало наслідком розбіжності за період 2015 року між загальними обсягами постачання задекларованими за 2015 рік у податкових деклараціях з ПДВ та доходом від будь якої діяльності за 2015 рік у декларації з податку на прибуток. Крім того, у вказаному листі позивач вказав, що у направленому позивачу запиті відсутні підстави, визначені частиною 1 пункту 73.3 ст. 73 ПК України, для надання податкової інформації, а тому не має правових підстав для задоволення вимоги щодо надання запитуваної інформації.

31.05.2016 відповідачем було прийнято наказ №644 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у частині повноти визначення та декларування податку на додану вартість та на прибуток.

Правовою підставою призначення перевірки вказано підпункт 78.1.4 пункту 78.1 ст. 78 ПК України. До проведення вказаної перевірки працівників контролюючого органу позивачем не було допущено з підстав відсутності причин її призначення, про що було складено акт від 03.06.2016.

Відповідно до абзацу першого та другого пункту 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Підпунктами 1 та 3 абзацу третього пункту 73.3 цієї статті визначено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Згідно з абзацом п'ятим цього пункту, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України (абзац сьомий цього підпункту).

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 цієї статті).

Зміст вказаних норм свідчить, що виявлені факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями, направленими таким платником у відповідь на запит ДПІ.

За встановлення у судовому процесі обставин неподання позивачем у відповідь на запит ДПІ документального підтвердження наданих ним пояснень, апеляційним судом було зроблено обґрунтований висновок про наявність у контролюючого органу підстав для призначення перевірки з підстав підпункту 78.1.4 пункту 78.1 ст. 78 ПК України.

Разом із тим, апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги ДПІ було помилково застосовано норми, які встановлюють особливості проведення документальної невиїзної перевірки - пункт 79.1 ст. 79 ПК України, тоді як згідно з оспорюваним наказом було призначено документальну виїзну перевірку. Суд також помилково посилався на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 ПК України як підставу для призначення перевірки, попередньо встановивши, що в оспорюваному наказі такою підставою вказано підпункт 78.1.4 пункту 78.1 ст. 78 ПК України.

При цьому, помилкове застосування вказаних норм не призвело до неправильного вирішення спору. Отже, рішення апеляційного суду підлягає зміні у мотивувальній частині щодо підстав для відмови у задоволенні позову.

Частиною 1 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Відповідно до ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДУКТ ТРЕЙД» задовольнити частково.

Змінити постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у мотивувальній частині.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко