Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №810/91/17

адміністративне провадження №К/9901/36547/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 року (Судді: Грибан І.О., Беспалов О.О., Парінов А.Б.),

у справі № 810/91/17

за позовом ОСОБА_2

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28.12.2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, Ковельська ОДПІ) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 27-22, яким позивачу визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25 000 грн (арк. справи 3-6).

Постановою Київського окружного адміністративного суду позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 27-22, яким позивачу визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25 000 грн, оскільки в розумінні вимог пп. 12.3.4 п. 12.3 статті 12 ПК України транспортний податок на 2016 рік має застосовуватися на початок бюджетного періоду лише після оприлюднення міською радою відповідного рішення, яке прийнято пізніше.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (арк. справи 81-83).

Не погодившись з вищенаведеним рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов з підстав неврахування судами, що наявність у ПК України норм, які регулюють правила застосування транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, або якщо не сплинув строк, встановлений статтею 12 ПК України,протягом якого таке рішення повинно було бути прийнято.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами, позивач є власником транспортного засобу марки BMW, модель Х6, 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

29.06.2016 року Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в порядку п.п.267.6.2 п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн, незгода з прийняттям якого стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції закону від 24.12.2015 році). Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З приводу неправомірності формування податкового повідомлення-рішення спору між сторонами немає.

Доводи позивача щодо того, що справляння транспортного податку за 2016 рік не є підставою для його застосування за відсутності відповідного рішення місцевої ради, або якщо не сплинув строк, встановлений статтею 12 ПК України для його прийняття, спростовуються пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII, який визначає, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 року у справі № 810/91/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко