Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2018 року у справі №821/578/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 листопада 2018 року

справа №821/578/17

адміністративне провадження №К/9901/40008/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (суддя - Войтович І.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (судді - Потапчук В.О., Семенюк Г.В., Шеметенко Л.П.) у справі № 821/578/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та cкасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - підприємець, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2017 року №000971405, яким до позивача за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) (здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії) застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000 грн.

26 квітня 2017 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій від 23 березня 2017 року №000971405.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили відсутність складу порушення підприємцем статті 15 Закону № 481/95-ВР, зокрема суди виходили з того, що останнім днем дії ліцензії серії АЕ№4-21-02-66-04901, термін дії якої з 03 червня 2014 року до 03 червня 2015 року, виданої позивачу, є 03 червня 2015 року, а тому висновки контролюючого органу про здійснення позивачем 03 березня 2015 року торгівлі алкогольними напоями без ліцензії є безпідставними.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 листопада 2017 року відкрив провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував з суду першої інстанції справу № 821/578/17.

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу від позивача не надходило, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

11 січня 2018 року справа №821/578/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справу №821/578/17 разом з матеріалами касаційного провадження №К/9901/40008/18 передано до Верховного Суду.

Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 березня 2017 року контролюючим органом, на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 01 березня 2017 року №151 та направлень на проведення перевірки від 13 березня 2017 року №0251, №0252, проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки від 13 березня 2017 року №082/21/22/РРО/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення підприємцем статті 15 Закону №481/95-ВР.

Податковим органом під час перевірки з'ясовано, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 отримано в органах ДФС ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами: №4-21-02-66-04901 термін дії 03 червня 2014 року до 03 червня 2015 року та №5-02-66-10047 терміном дії з 04 червня 2015 року по 04 червня 2016 року. Контролюючий орган дійшов висновку про те, що суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю тютюновими виробами до дати зазначеної в ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, при цьому останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії. Отже, останнім днем торгівлі тютюновими виробами згідно ліцензії №4-21-02-66-04901 буде 02 червня 2015 року, тобто 03 червня 2015 року строк дії зазначеної ліцензії закінчився, а строк дії ліцензії №5-02-66-10047 ще не настав і суб'єкт господарювання не мав права здійснювати торгівлю тютюновими виробами.

23 березня 2017 року на підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від №000971405, яким до підприємця застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 17 000,00 грн.

За положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Стаття 1 Закону № 481/95-ВР визначає, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Частиною тринадцятою статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 5 частини другої цієї статті, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 № 493.

Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається:

- на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію;

- на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Аналіз наведених норм дає підстави Суду здійснити висновки, що суб'єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов'язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлені на бланках із наявними в таких відомостях, зокрема терміну її дії.

Законодавець в Цивільному кодексі України виокремлює як поняття «строку» так і «терміну», які не є тотожними.

Під терміном слід розуміти певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із наведеними положеннями Закону №481/95-ВР вживається поняття «термін дії ліцензії» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами яка видається повноваженим органом на один рік. При цьому, і у відповідності до Порядку, на бланку ліцензії, на лицьовому боці зазначається, серед іншого її термін дії.

Отже у спірних правовідносинах слід послуговуватись визначенням «терміну» наведеному у частині другій статті 252 Цивільного кодексу України згідно якої термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі норм Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу щодо закінчення терміну дії ліцензії виданої позивачу у день, що передує дню визначеному у такій.

Визначальним фактором для правильного вирішення даної справи було встановлення терміну дії ліцензії, отриманої позивачем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач отримав ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями і тютюновими виробами серії №4-21-02-66-04901, терміном дії з « 03 червня 2014 року до 03 червня 2015 року».

Це узгоджується і з визначенням які містяться у Розділі V Строки та терміни. Позовна давність. Глава 18 Цивільного кодексу України.

Отже терміни дії даної ліцензії особисто встановлені повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

З урахуванням наведеного самостійного зазначення податковим органом в ліцензії кінцевої дати дії «до 03 червня 2015 року» та положень Цивільного кодексу України, висновки судів попередніх інстанцій щодо недопущення позивачем порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару в останній день чинності ліцензій - 03 червня 2015 року - є правильними.

Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

За положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а зводяться до непогодження з оцінкою наданою судами фактичним обставинам справи.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 821/578/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер