Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №826/5811/15

адміністративне провадження №К/9901/7298/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Завод Євроформат» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року (суддя - Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року (судді - Шелест С.Б., Пилипенко О.Є., Романчук О.М.) у справі №826/5811/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Завод Євроформат» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Завод Євроформат» (далі - Товариство, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення податкового органу №6619/10/26-54-22-02 від 27 березня 2015 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що всупереч статті 73 Податкового кодексу України письмовий запит податкового органу не містив підстав для його надіслання із зазначенням інформації, яка це підтверджує. Окрім того, в позові зазначається про те, що податковим органом не вручено копію наказу про проведення перевірки до початку проведення зазначеної перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відповідач прийняв спірне рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27 березня 2015 року в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано (встановлено) всіх суттєвих обставин справи, які вказують на порушення податковим органом (його посадовими особами) норм матеріального права та норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у справі.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

09 лютого 2015 року на адресу позивача надійшов запит податкового органу від 04 лютого 2015 року №2292 про надання інформації та її документального підтвердження, у якому відповідач просив надати письмове пояснення та відобразити інформацію з наданням відповідних копій документів, на підставі яких здійснювалось відображення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) в бухгалтерському та податковому обліку по взаємовідносинам з контрагентом Приватного підприємства «Єврошляхстандарт» у період жовтень - грудень 2014 року.

Перелік витребуваної інформації та документів, а також наслідки їх ненадання у встановлений термін наведені у запиті.

Підставою для направлення запиту слугувала податкова інформація щодо завищення податкових зобов`язань/кредиту з податку на додану вартість та доходів/витрат, фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток по ланцюгу постачання з використанням взаємовідносин з контрагентами, які надали податкову вигоду.

Позивач листом від 17 лютого 2015 року №39 повідомив відповідача про залишення його запиту без розгляду, з підстав невідповідності запиту вимогам податкового законодавства.

Виконуючим обов`язки начальника податкового органу, на підставі статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, видано наказ №560 від 25 березня 2015 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Єврошляхстандарт» та ТОВ «УДТС» за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року тривалістю 5 робочих днів з 26 березня 2014 року по 01 квітня 2015 року.

На підставі зазначеного наказу посадовим особам податкового органу видано направлення на перевірку від 26 березня 2015 року № 567 та здійснено виїзд на податкову адресу Товариства з метою проведення його перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Єврошляхстандарт».

У зв`язку з недопуском посадових осіб відповідача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідачем складено акт від 26 березня 2015 року.

27 березня 2015 року податковим органом прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 6619/10/26-54-22-02, яким до позивача застосовано умовний адміністративний арешт майна, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21-Г.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з положеннями пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що запит, направлений податковим органом на адресу Товариства, містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункти 16.1.5 та 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73 статті 73, підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин на Товариство покладався обов`язок щодо надання відповідної інформації.

Відповідно до положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ та направлення на перевірку були пред`явлені посадовій особі позивача перед проведенням перевірки, однак у допуску до перевірки відмовлено, про що складено відповідний акт від 26 березня 2015 року в присутності посадових осіб Товариства.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94, підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган при прийнятті рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного та обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Завод Євроформат» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі №826/5811/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду