Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №804/10109/14

адміністративне провадження №К/9901/8428/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідне-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року (суддя Царікова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року (колегія у складі суддів: Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєвої В.А.) у справі № 804/10109/14 за позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідне-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідне-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (далі - позивач або Підприємство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач або ДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000031505 від 4 лютого 2014 року, яким нараховано штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання у розмірі 10% у сумі 12 810,67 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що несвоєчасна сплата виникла в наслідок того, що в першочерговому порядку сплачувалась заробітна плата працівникам Підприємства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов до висновку що відповідачем належним чином доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та незаконність судових рішень, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийнято нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 16 січня 2014 року посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності збору за спеціальне використання воді від підприємств ЖКГ. За результатами перевірки складено акт від 16 січня 2014 року №85/04-07-15-05-26/03341339.

Проведеною камеральною перевіркою Підприємства встановлено, що позивачем допущено затримку сплати сум узгоджених податкових зобов`язань до 30 календарних днів включно на суму 128 106,50 грн, а саме: по податковій декларації за 2010 рік (вх. № 9006496211 від 21 січня 2011 року) по строку сплати 19 лютого 2011 року в сумі 104 027,31 грн; по договору про розстрочення № 77 від 19 листопада 2012 року (декларація за 9 місяців 2012 року (вх. № 9065434352 від 23 жовтня 2012 року) по строку сплати 26 грудня 2010 року у сумі 24 079,19 грн.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки від 16 січня 2014 року № 85/04-07-15-05-26/03341339, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 4 лютого 2014 року № 0000031505, яким зобов`язано Підприємство сплатити штраф у розмірі 12 810,67 грн. за платежем: збір за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ.

Факт несвоєчасної сплати фінансових зобов`язань не є спірним між сторонами та не поставлений під сумнів доводами касаційної скарги. Підприємство зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» підприємством здійснюється оплата праці працівників в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Виконуючи положення вказаного Закону, а саме виплачуючи в першу чергу заробітну плату, Підприємство не мало можливості проводити своєчасну сплату податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» не містить положення щодо звільнення платників податків від обов`язку своєчасно сплачувати встановлені чинним законодавством платежі та зборі.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем належним чином доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідне-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 804/10109/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду