Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №2а-3100/07

адміністративне провадження №К/9901/10644/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 у складі суддів: Петрика І.Й. (головуючого), Губської О.А., Парінова А.Б. у справі № 2а-3100/07 за позовом ОСОБА_1 до Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, військової частини А 0215 про стягнення надбавки за безперервну службу та премії 33,3%,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, військової частини А 0215, в якому просив:

- визнати незаконними дії командування військової частини А 0215 та Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за безперервну службу згідно Указу Президента України від 05.05.2003 № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» та премії 33,3 % в заниженому розмірі;

- зобов`язати Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба провести позивачу доплату між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою в розмірі 70%, а з 05.08.2003 - 90% на отримання якої він мав право, недоплаченої премії 33, 3 % та стягнути на його користь доплату у розмірі 17829, 68 грн.

2. Постановою Замостянського районного суду міста Вінниці від 30.03.2007 позовні вимоги задоволено.

2.1.Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 задоволено апеляційну скаргу Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, де прослужив понад 20 та 25 календарних років, та має право на отримання надбавки за безперервну службу відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу».

3.2. В період з 01.05.2003 (крім листопада та грудня 2003 року) позивачу виплачувались надбавка та премія.

3.3. Вважаючи нараховані надбавку та премію такими, що виплачені у занижених розмірах, що суперечить вимогам статей 2, 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» позивач звернуся до суду із вказаним позовом.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на протиправність дій відповідачів, оскільки статтями 2 та 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» передбачено, що ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах визначених законодавством України. Держава гарантує матеріальне та інше забезпечення військовослужбовців у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі, а прав позивача на отримання надбавки за безперервну службу у розмірі 70 % за період з 01.05.2003 та в розмірі 90% з 05.08.2003 визначене пунктом 1 Указу Президента України від 05.05.2003 № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу». У зв`язку із зазначеним судом першої інстанції прийнято рішення про стягнення на користь позивача різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою, на отримання якої мав право позивач, і недоплаченої премії 33,3%.

4.1. Суд апеляційної інстанцій не погодився з висновками суду першої інстанції та скасував прийняте на користь позивача рішення. Задовольняючи апеляційну скаргу Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, судом вказано, що виплата військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячної надбавки за безперервну військову службу пов`язана з наявністю коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, а конструкція пункту 1 згаданого Указу Президента України надає Міністру оборони України право встановлювати надбавки нижній розмір яких не обмежений, а верхній зумовлений вислугою років військовослужбовців.

4.2 Крім того, судом апеляційної інстанції допущено поворот виконання постанови Замостянського районного суду міста Вінниці від 30.03.2007.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

6. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції було порушено принцип верховенства права, а саме положення статей 8, 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині допущення повороту виконання рішення суду.

7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, як таку, що є законною та обґрунтованою.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Відповідно до пункту 1 вказаного Указу Президента України від 05.05.2003 № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» Міністр оборони України наділений правом встановлювати військослужбовцям щомісячні надбавки у відсотках від грошового забезпечення, залежно від стажу роботи в таких розмірах:

понад 5 років - до 10%;

понад 10 років - до 30%;

понад 15 років - до 50%;

понад 20 років - до 70%;

понад 25 років - до 90 відсотків.

9. Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, у відповідності до пункту 2 вищезазначеного Указу Президента України.

10. Реалізація зазначеного права здійснюється відповідно до наказу Міністра оборони України від 26.05.2003 № 149 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

11. У той же час, підпунктом 2.1 пункту 2 зазначеної Інструкції встановлено, що розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки та доплати.

12. Крім того, відповідно до пункту 2.4 пункту 2 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.

13. За вказаних обставин, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено правомірність дій відповідачів у справі та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

14. Водночас, колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для повороту виконання рішення суду виходячи з наступного.

15. Допускаючи поворот виконання рішення, судом апеляційної інстанції застосовано положення частини першої та другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття рішення).

16. Відповідно до частини першої вказаної статті, питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

17. У випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання (частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Водночас, колегія суддів зазначає про необхідність застосування положень статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на особливий характер правовідносин, які підлягали дослідженню. Вказаною статтею визначено, що поворот виконання постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

19. Підставою для застосування повороту виконання слугувало фактичне виконання відповідачем рішення суду першої інстанції, що підтверджено постановою про закінчення виконавчого провадження від 07.04.2008.

20. Процесуальним законодавством визначено необхідність встановлення обов`язкових умов, за яких можливо допустити поворот виконання постанови про виплату грошового утримання у відносинах публічної служби, а саме: повідомлення завідомо позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання ним підроблених документів.

21. У спірних правовідносинах судом апеляційної інстанції не встановлено факт повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання ним підроблених документів.

22. Отже, доводи позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження.

23. Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для здійснення повороту виконання рішення суду.

24. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

26. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 частковому скасуванню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

27. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

28. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 2а-3100/07 за позовом ОСОБА_1 до Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, військової частини А 0215 про стягнення надбавки за безперервну службу та премії 33,3% скасувати в частині допуску повороту виконання постанови Замостянського районного суду міста Вінниця від 30.03.2007.

29. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 2а-3100/07 залишити без змін.

30. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко