Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №810/2242/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа №810/2242/16

адміністративне провадження №К/9901/29007/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 810/2242/16

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" до Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними та стягнення пені,

за касаційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. П. Мельничук, І. О. Лічевецький, В. Е. Мацедонська) від 03 травня 2017 року,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" (далі - ТОВ "ТД Продіс", позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати дії відповідача протиправними стосовно невідшкодування ТОВ "ТД Продіс" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 141946,00 гривень до 26 липня 2016 року включно та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "ТД Продіс" 53529,59 грн. пені (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом не вжито заходів щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, в порядку передбаченому законом, а тому такі діє є протиправними і позивач має право на стягнення у зв'язку з цим пені.

3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано дії Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області протиправними стосовно невідшкодування ТОВ "ТД Продіс" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 141946,00 грн. до 26 липня 2016 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2017 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо несвоєчасного подання до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування, яка підлягає поверненню ТОВ "ТД Продіс".

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "ТД Продіс" пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року за період з 02 червня 2015 року по 26 липня 2016 року у розмірі 45264,83 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 24 травня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, встановлено строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

7.18 вересня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

9.15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11.26 лютого 2018 року касаційну скаргу відповідача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у справі № 810/2242/16 (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В. ).

12. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року прийнято до провадження матеріали касаційної скарги відповідача.

13. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року № 2245/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

15. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 810/819/15 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, а саме: від 12 лютого 2015 року № 00015315001, згідно з яким ТОВ "ТД Продіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 141946,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 35486,50 грн. ; від 18 лютого 2015 року № 0001541501, згідно з яким ТОВ "ТД Продіс" зменшено показник від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 44269,00 грн., відповідно, до якої Київським окружним адміністративним судом було підтверджено право ТОВ "ТД Продіс" на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 141946,00 грн.

17. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 810/819/15 апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинської районі ГУ ДФС у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 810/819/15 - без змін.

18. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2015 року у справі № К/800/27279/15 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Києво-Святошинському р-ні ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 810/819/15 відмовлено.

19. ТОВ "ТД Продіс" неодноразово зверталося до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявами про відшкодування ПДВ у розмірі 141946,00 грн., проте кошти позивачу не були повернуті.

20. Управління Казначейства на підставі отриманого від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області висновків про суми відшкодування ПДВ від 21 липня 2016 року № 23-07, № 24-07 (вх.3754 від 25 липня 2016 року) та після надходження узагальненої інформації № 23 від 22 липня 2016 року щодо визначених у висновках обсягів бюджетного відшкодування (вх. № 3751 від 25 липня 2016 року) здійснило 26 липня 2016 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість ТОВ "ТД Продіс" на суму 35486,50 грн. та 106459,50 грн., а загалом 141946,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

21. Згідно з вказаними висновками Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відшкодування було здійснено по декларації за жовтень 2014 року.

22. Не погоджуючись з бездіяльністю податкового органу щодо тривалого невідшкодування вказаної вище суми та вважаючи наявним у нього право на стягнення пені, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не вжила відповідних заходів щодо відшкодування зазначеної вище суми ПДВ у строки, встановлені статті 200 Податкового кодексу України, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що в цій частині позов підлягає задоволенню.

24. При цьому, суд вказав, що оскільки відшкодування з Державного бюджету України ПДВ та пені є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а суди не можуть підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, то суд дійшов висновку що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

25. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, дійшов висновку про те, що податковим органом не було своєчасно підготовлено відповідний висновок та не направлено своєчасно на адресу територіального органу Державного казначейства України висновок із зазначенням вищевказаної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, що свідчить про протиправну бездіяльність з боку податкового органу.

Вказане є порушенням норм чинного законодавства України та законних прав та інтересів ТОВ "ТД Продіс".

26. Таким чином суд апеляційної інстанції у відповідності до правил статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав позивача дійшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та задоволення вказаних вище позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо не подання у визначені чинним законодавством України строки до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням вищевказаної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, а не шляхом визнання протиправними дій податкового органу стосовно невідшкодування позивачу суми бюджетного відшкодування, оскільки вказана позивачем дія виходить за межі повноважень податкового органу. А тому, позов у частині вимог щодо визнання дій податкового органу щодо ненаправлення у визначені чинним законодавством України висновків про повернення бюджетного відшкодування позивачу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

27. Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь суми пені за несвоєчасне відшкодування спірної суми, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки в ході розгляду даної справи було встановлено, що Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не вжила відповідних заходів щодо відшкодування зазначеної вище суми ПДВ у строки, встановлені статті 200 Податкового кодексу України, тому суд апеляційної інстанції вважав, що в цій частині позов підлягає задоволенню частково.

28. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаної вимоги частково та стягненню з Державного бюджету України на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року за період з 02 червня 2015 року по 26 липня 2016 року у розмірі 45264,83 грн.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

30. Мотиви касаційної скарги полягають виключно на тому, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року), суд апеляційної інстанції повинен був закрити провадження у справі, оскільки є рішення, яке набрало законної сили з того самого спору і між тими самими сторонами, посилаючись, при цьому, на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 810/3349/15.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law31~, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності ~law32~ і розгляд їх не закінчено до набрання чинності ~law33~, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності ~law34~. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

32. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

33. Слід зазначити, що відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду апеляційної інстанції у рамках даного касаційного провадження, оскільки суд касаційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

34. Так, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

35. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

36. Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Статтею 6 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

37. За змістом положень пункту 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 11 КАС України (у згаданій вище редакції) адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах; кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених пункту 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 11 КАС України.

38. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

39. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

40. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

41. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів". "Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі". Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

42. За правилами пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

43. Такі ж правові наслідки (закриття провадження у справі) передбачені й пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

44. У своїх численних рішеннях Верховний Суд наголошував на тому, що зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

45. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

46. Для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або зазначення таких, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, називаючи їх інакше.

47. Так, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у справі № 810/3349/15 позов ТОВ "ТД Продіс" до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення коштів задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Києво-Свягошинському районі Головного управління ДФС у Київській області щодо обов'язку подання висновку до Управління державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню ТОВ "ТД ПРОДІС" з Державного бюджету України.

У решті позовний вимог відмовлено.

48. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нову постанову, якою зобов'язано Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ "ТД Продіс" за жовтень 2014 року.

У іншій частині постанову залишити без змін.

49. Судом апеляційної інстанції у справі № 810/3349/15 відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "ТД Продіс" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 141946 грн., пені у розмірі 7420,08 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 618,34 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 567,78 грн., а всього на загальну суму 150552,20 грн., оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права зважаючи на правову позицію Верховного суду України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15.

50. На підставі викладеного, у даному випадку тотожні стороні по справі, але елементи предмету та підстави позову є різними. Право позивача на отримання пені за несвоєчасне відшкодування суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в межах справи № 810/3349/15 не досліджувалось, а тому викладені обставини виключають повторний розгляд справи, відповідним застереженням якому і існують приписи пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

51. За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах його доводів, вважає висновки суду апеляційної інстанцій щодо правомірності дій податкового органу, не тотожними позовними вимогами, а відтак таке судове рішення є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

52. Інші обґрунтування у касаційній скарзі відсутні, у зв'язку з чим відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду апеляційної інстанції у рамках даного касаційного провадження.

53. Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у справі № 810/2242/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов