Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2020 року

Київ

справа №712/12626/17

касаційне провадження №К/9901/46404/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.11.2017 (головуючий суддя: Пироженко С.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 (головуючий суддя: Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №712/12626/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУНП в Черкаській області або відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправним рішення відповідача, оформлене листом №29/П-52 від 27.06.2017, про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

визнати протиправним і скасувати висновок, затверджений 27.06.2017 начальником ГУНП в Черкаській області Лютим В.В., про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, передбаченої статтею 97 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII);

зобов`язати відповідача скласти висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, передбаченої статтями 97, 99 Закону №580-VIII, Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втраті працездатності поліцейського, затвердженим наказом Міністра внутрішніх справ від 11.01.2016 №4 (далі - Порядок №4);

зобов`язати ГУНП в Черкаській області прийняти рішення про призначення позивачу виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звільнений з органів поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу). Відповідно до свідоцтва про хворобу № 132, виданого 03.06.2016 військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області», позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час у зв`язку із захворюванням, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв`язку із встановленням позивачу з 01.07.2016 ІІ групи інвалідності останній звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у порядку та на умовах, визначеними Законом №580-VIII та Порядком №4, однак у призначенні допомоги відмовлено з тих підстав, що виплата та призначення ОГД колишнім працівникам поліції по причині інвалідності у зв`язку із захворюванням, що пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, законодавством не передбачена. Таку відмову позивач вважає протиправно, що зумовило звернення із цим позовом до суду.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018, адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у разі встановлення поліцейському інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, останній має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №580-VIII, виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку № 4. При вирішенні справи суди попередніх інстанцій також врахували обставини, встановлені судовим рішенням у справі №712/13006/16-а, яке набрало законної сили.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що виплата та призначення одноразової грошової допомоги колишнім працівникам поліції по причині інвалідності у зв`язку із захворюванням, що пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, законодавством не передбачена. Також скаржник зазначив про те, що судами попередніх інстанцій не була надана правова оцінка розбіжностям у поданих на розгляд відповідачу документах. Крім того, скаржник стверджує про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами і про той самий предмет.

Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 16.07.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшов письмовий відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційних скарг, з урахуванням вимог частини третьої статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 17.08.1998 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ (УМВС України в Черкаській області), а з 07.11.2015 був прийнятий на службу до ГУНП в Черкаській області, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 132, виданого 03.06.2016 військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області», позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час у зв`язку із захворюванням, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із наказом ГУРН в Черкаській області за №83 о/с від 03.06.2016 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу).

Відповідно до Довідки до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 204637 від 01.07.2016 за результатами огляду ОСОБА_1 вперше встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, причиною інвалідності зазначено травму пов`язану з виконання службових обов`язків.

18.07.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлена ІІ група інвалідності, пов`язана з виконанням службових обов`язків. До заяви було надано пакет документів, передбачений Порядком №4.

Листами № 29/П-92 від 29.07.2016 та № 29/п-121 від 10.11.2016 ГУНП в Черкаській області відмовило позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.01.2017 у справі №712/13006/16-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України - задоволено:

визнано протиправною відмову ГУНП в Черкаській області у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 4;

зобов`язано ГУНП в Черкаській області скласти висновок та прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до Порядку № 4.

За результатами повторного розгляду його заяви про виплату одноразової грошової допомоги, спеціалістом УФЗБО ГУ НП в Черкаській області складено висновок, затверджений 27.06.2017, в якому зазначено, що одноразова грошова допомога поліцейському в результаті встановлення інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків при проходженні служби в органах внутрішніх справ, не передбачена.

Про результати розгляду порушеного у зверненні питання про призначення та виплату ОГД позивача повідомлено листом від 27.07.2017 №29/П-52.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

07.11.2015 набрав чинності Закон №580-VIII.

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» і Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок №850).

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

За змістом пункту 15 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно з частиною другою статті 97 Закону №580-VIII, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до статей 97-101 Закону №580-VIII та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 916 від 12.09.2016, який набрав чинності 07.10.2016, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин (червень 2017 року) законодавцем було врегульовано питання призначення та виплати поліцейському одноразової грошової допомоги у разі встановлення йому інвалідності, внаслідок отриманого захворювання під час проходження служби в органах внутрішніх справ, а тому відмова відповідача з цих підстав є протиправною.

Право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону №580-VIII, а отже допомогу слід нараховувати та виплачувати у розмірі, передбаченому цим Законом.

Доводи скаржника про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на те, що такі обставини не слугували підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки підстави та предмет позову у цій справі не є тотожним у справі №712/13006/16-а.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v.Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v.Ukraine), заява №20390/07).

Обраний у даному випадку спосіб захисту порушеного права позивача відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення ОСОБА_1 в правах.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №712/12626/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

С. Г. Стеценко