Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2020 року

м. Київ

справа №806/550/16

адміністративне провадження №К/9901/10978/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016р. (судді - Бучик А.Ю., Майор Г.І., Шевчук С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області, що виразилася у неприйнятті рішення за поданим проектом ОСОБА_1 на погодження з усунутими недоліками на території Водотиївської сільської ради Брусилівського району від 21.03.2016р.;

- зобов`язати розглянути проект землеустрою на території Водотиївської сільської ради Брусилівського району, поданий ОСОБА_1 на погодження 21.03.2016р. та прийняти рішення згідно чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у серпні 2015 року він подав до Відділу Держгеокадастру в Брусилівському районі на погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Водотиївської сільської ради Брусилівського району. Висновком від 03.09.2015р. було відмовлено в погодженні проекту із зазначенням недоліків проекту. В подальшому ОСОБА_1 повторно подано проект землеустрою з усуненням недоліків. Однак, відповідач листом №19/40 від 21.03.2016р. повідомив позивача, що в даному проекті не були усунуті зауваження, які наведенні у висновку та зазначені інші зауваження до проекту.

На думку позивача, такі дії відповідача не узгоджуються із приписами ст.186-1 Земельного кодексу України та є протиправними.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області, яка виразилася у неприйнятті рішення за поданим 21.03.2016р. ОСОБА_1 проектом відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 128,6143 га за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

Зобов`язано Відділ Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області розглянути поданий 21.03.2016р. ОСОБА_1 проект відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 128,6143 га за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та прийняти рішення відповідно до законодавства.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016р. постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги посилався на те, що суд апеляційної інстанції неповно встановив обставини справи, не надав належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, та дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Заперечення на касаційну скаргу до суд не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.08.2015р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до відділу Держгеокадастру в Брусилівському районі про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 128,6143 га, що розташовані за межами населеного пункту Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

03.09.2015р., за результатами розгляду документації із землеустрою, Відділом Держгеокадастру в Брусилівському районі складено висновок №260, яким не погоджено ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 128,6143 га. за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, у зв`язку з наявними в проекті недоліками та надано строк для їх усунення.

09.02.2016р. ОСОБА_1 подав відповідачу на погодження проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 128,6143 га за рахунок земель запасу та резерву, що розташовані за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області з усунутими недоліками.

Листом від 22.02.2016р. №Г-11/0-11/6-16 відповідач повідомив позивача про те, що ним не були усунуті зауваження та пропозиції, наведені у висновку №260 та вказано на нові недоліки про оформленні документації.

21.03.2016р. позивач повторно подав відповідачу на погодження проєкт землеустрою з усунутими недоліками, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою.

Відповідач листом за №27/41-16 від 01.04.2016р. повідомив позивача про те, що ним у проєкті не були усунуті зауваження та пропозиції, які наведені у висновку №260 від 03.09.2015р. та у листі від 22.02.2016р. Крім того, визначено ще один перелік недоліків проєкту, про який не зазначалось у попередньому висновку та листі.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення у відповідності до ст.186-1 Земельного кодексу України протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що лист Відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області від 01.04.2016р. №27/41-6 не можна розцінювати, як рішення про погодження або відмову у затвердженні проєкту землеустрою, оскільки даним листом відповідач лише повернув на доопрацювання проєкт землеустрою.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подання замовником до відповідного органу проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження не породжує для такого органу обов`язку щодо прийняття ним, за результатами звернення замовника, одного з рішень, передбачених ст.186-1 Земельного кодексу України. Належним суб`єктом подання проєкту землеустрою на погодження у даному випадку є саме розробник такого проєкту, а не замовник - землекористувач. В свою чергу, заява на погодження проєкту землеустрою подана ОСОБА_1 , як від фізичної особи-громадянина.

Суд визнав безпідставними посилання позивача щодо наявності у нього права на подання такого проєкту до відповідача на погодження від імені юридичної особи-розробника, зазначивши, що таке право має використовуватись у правовідносинах із відповідачем на момент звернення до відповідного органу та підтверджуватись письмовими доказами. В свою чергу заява позивача не містить посилання на вказані обставини, а виконана та підписана позивачем - фізичною особою.

З висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до абз. 10 статті 1 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Згідно з частиною 2 статті 50 зазначеного Закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок закріплені у статті 186-1 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 вказаної статті ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 4 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Відповідно до частини 5 статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах 1 - 3 цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частинами 6 і 8 статті 186-1 ЗК України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах 1 - 3 цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

За наведеного правового регулювання, відмова у погодженні та затвердженні проєкту землеустрою можлива виключно з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та у зв`язку із не усуненням недоліків, на які було наголошено у попередньому висновку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що відповідач належним чином проєкт позивача не розглянув, рішення у вигляді висновку за наслідками його розгляду в порушення вимог статті 186-1 ЗК України не прийняв, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що проєкт землеустрою в порушення вимог статті 186-1 ЗК України подав не його розробник колегія суддів вважає необгрунтованими та передчасними, оскільки відповідач відмову у розгляді проєкту не пов`язував з подачею його неуповноваженим суб`єктом.

За правилами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016р. скасувати, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук