Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №804/5321/16

касаційне провадження №К/9901/43779/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (головуючий суддя: Чередниченко В.Є., судді: Іванов С.М., Панченко О.М.) у справі №804/5321/16 за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» про стягнення коштів в сумі 81547,26грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 09.09.2016 позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.10.2017 скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 та закрив провадження у справі.

Східний офіс Держаудитслужби звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 та залишити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 без змін.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні», статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення спору судом апеляційної інстанції).

Зокрема, зазначає, що згідно зі статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII органу державного фінансового контролю, серед іншого, надається право: звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Невиконання вимоги органу державного фінансового контролю усунути підконтрольною організацією виявленні при ревізії порушення шляхом відшкодування збитків, завданих державі, є підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Крім того, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду України (постанова від 15.04.2014 у справі № 21-40а14, від 14.10.2014 у справі №21-453а14, від 10.02.2015 у справі №21-632а14, від 18.11.2014 у справі №21-461а14, від 20.01.2015 №21-601а14).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанції встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» за період з 01.01.2014 по 31.08.2015, за результатами якої складено акт від 09.12.2015 №870-36/6.

Вказаним актом, зокрема, встановлено, що Комунальне підприємство «Жовтоводськтепломережа» у 2014 році зайво отримало кошти від субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого теплопостачання тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, в загальній сумі 81547,26 грн.

На адресу Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» органом державного фінансового контролю направлено вимогу від 28.01.2016 №04-06-05-15/763, якою, зобов'язано відповідача усунути виявлені під час ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства порушення, зокрема, щодо нанесення збитків державному бюджету в сумі 81547,26грн., та надати вичерпну інформацію про вжиті заходи до 19.02.2016.

Невиконання Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» вимог щодо усунення виявлених під час ревізії порушень у встановлений вимогою від 28.01.2016 №04-06-05-15/763 строк слугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що заявлена до стягнення позивачем сума надмірно отриманих коштів субвенції підтверджується документально.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, мотивував свою позицію тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки має приватноправовий характер. Вимоги органу державного фінансового контролю у цій справі, заявлені з метою відшкодування завданих державі збитків, підлягають розгляду господарськими судами, оскільки відшкодування шкоди є формою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017, на момент звернення з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Системний аналіз положень статтей 2, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII та положень пунктів «Реалізація результатів ревізії» Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, дає підстави вважати, що орган державного фіскального контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна у підконтрольних йому установах, що ревізуються з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається, зокрема, право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Спір у справі, що розглядається, стосується стягнення органом державного фіскального контролю надмірно отриманих підконтрольною установою коштів субвенції з бюджету.

Такий спір є публічно-правовим. Однією з його сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції (контролюючі функції) на основі законодавства.

Правовідносини, які виникають між суб'єктом владних повноважень -контролюючим органом та підконтрольною установою з приводу стягнення надміру отриманих коштів з бюджету є адміністративно-правовими відносинами, що виникли у сфері державного управління у зв'язку зі здійсненням органом державного фіскального контролю владних повноважень та залежності підконтрольної установи від реалізації цих повноважень.

Спірні правовідносини не мають цивільно-правового характеру, оскільки не засновані на юридичній рівності та майновій самостійності їх учасників, жоден з яких не уповноважений здійснювати управлінські адміністративні функції стосовно іншого.

Отже, даний спір є публічно-правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції не було підстав для закриття провадження у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ( у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №804/5321/16 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк