Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.02.2020 року у справі №440/1503/19
Ухвала КАС ВП від 04.02.2020 року у справі №440/1503/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 лютого 2020 року

справа №440/1503/19

адміністративне провадження №К/9901/1506/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

за участю секретаря судового засідання Статілко Ю. С.,

за участю представників

позивача - Мороза С. В., адвокат на підставі довіреності від 11.06.2019 №660,

відповідача - Новоселецької І. Ю., самопредставник,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Полтавський Алмазний Інструмент»

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у складі судді Бойка С.С.,

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у складі суддів Бершова Г.Є., Катунова В.В., Ральченка І.М.,

у справі №440/1503/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський Алмазний Інструмент »

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

І. Рух справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський алмазній інструмент" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 05 квітня 2019 року № 0004221401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 406 720 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 101 680 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність з його боку порушень вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки, та наявність яких стала підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 08.08.2019 Полтавський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, відмовив Товариству в задоволені позову.

4. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність податковим органом податкових правопорушень допущених Товариством внаслідок недотримання приписів положень пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України стосовно визначення бази оподаткування операцій з постачання товарів.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №440/1503/19 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. В касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме неправильне тлумачення положень підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, застосування редакції абзацу другого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що не діяла у 2018 році (щодо «не менше собівартості», замість «не менше звичайної ціни»), тобто застосування норми в редакції, яка не підлягала застосуванню (в редакції, яка існувала до 01.01.2016), застосування до спірних правовідносин положень МСБО «Запаси» (Міжнародні Стандарти Фінансової Звітності), які не регламентують порядок обчислення мінімальної бази для нарахування податку на додану вартість.

Заявник касаційної скарги доводить дотримання ним приписів положень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України щодо підстав, порядку та моменту формування податкових зобов`язань.

Також доводить ту обставину, що відвантаження продукції здійснено ним за ринковими та звичайними цінами, оскільки на підприємстві діє гнучка система знижок задля успішної конкуренції на ринку інструментів.

Спростовує як такі, що не відповідають дійсності висновки судів попередніх інстанцій про те, що суб`єкти господарювання з якими укладені договори є працівниками Товариства та перебували на посадах підприємств, засновниками яких є засновники Товариства, зазначає про невідповідність висновків наведених у рішеннях судів фактичним обставинам справи в частині реалізації товару за цінами нижче собівартості, оскільки ця обставина судом першої інстанції взагалі не досліджувалась, а суд апеляційної інстанції формально підійшов до встановлення даної обставини.

IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

7. 03.02.2020 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував із Полтавського окружного адміністративного суду справу № 440/1503/19.

8. 07.02.2020 справа № 520/8489/19 надійшла до Верховного Суду.

9. 21.02.2020 від податкового органу на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

10. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

11. Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

12. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

13. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

14. Товариство зареєстроване як юридична особа, включено до ЄДРПОУ за номером 33804724, перебуває на податковому обліку та є платником податку на додану вартість з 07 жовтня 2005 року.

У січні - березні 2019 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства зокрема з питань податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 результати якої викладені в акті перевірки від 11.03.2019 №308/16-31-14-10/33804724 (далі акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення Товариством положень підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, абзацу другого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 406 720,00 грн., в тому числі за травень 2018 року -197033 грн., за червень 2018 року - 153 161 грн. , за серпень 2018 року - 54 309 грн.

Перевіркою зокрема встановлено порушення платником податку вимог абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, яке полягає у заниженні бази оподаткування операцій з постачання зі знижками самостійно виготовлених товарів п`яти фізичним особам-підприємцям та, як наслідок, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

05.04.2019 керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0004221401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 584000,00 грн, у тому числі за порушення положень підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, абзацу другого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, збільшено суму податкових зобов`язань у сумі 406720 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 101680 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

02.04.2018 між позивачем як постачальником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , як покупцем укладено договір поставки товару №50800. Розпорядженнями позивача від 27.04.2018 №405/1 та від 11.05.2018 №441/1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 встановлено спочатку 30% знижку та додаткову знижку 5%, а потім 32% знижку та додаткову знижку 5%.

25.04.2018 між позивачем як постачальником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , як покупцем укладено договір поставки товару №50901.

Розпорядженнями позивача від 29.05.2018 №493 та від 14.06.2018 №4551/1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 встановлено 32% знижку та додаткову знижку 5%.

18.06.2018 між позивачем як постачальником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 як покупцем укладено договір поставки товару №50700. Розпорядженнями позивача від 02.07.2018 №608/1 та від 16.07.2018 №670 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 встановлено 27% знижку та додаткову знижку 5%.

02.07.2018 між позивачем як постачальником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 як покупцем укладено договір поставки товару №50600. Розпорядженнями позивача від 26.07.2018 №723/1 та від 16.07.2018 №801 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 встановлено 31% знижку та додаткову знижку 5%.

02.08.2018 між позивачем як постачальником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 як покупцем укладено договір поставки товару №52100.

Розпорядженням позивача від 29.08.2018 №837 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 встановлено 25% знижку та додаткову знижку 5%.

За умовами наведених договорів покупець зобов`язується прийняти та оплатити, а постачальник поставити товар в асортименті, кількості і за цінами згідно рахунків, виставлених постачальником на підставі письмових замовлень покупця. Період оплати становить 90 днів від дати поставки товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 6.1 положення "Про порядок ціноутворювання на алмазний інструмент" (далі по тексту - Положення), затвердженого наказом керівника Товариства 23.01.2015 максимальна знижка, яка може бути надана офіційним дистриб`юторам, згідно з розділом 6 положення, становить 22 % та надається за умови передплати за відвантажену продукцію.

Пунктами 6.6 та 6.7 вказаного положення встановлено, що додаткова знижка у розмірі 5% надається офіційним дилерам та дистриб`юторам Товариства при закупівлі алмазних кругів на органічні зв`язки діаметром від 75 мм до 150 мм. Торговцям, які купляють алмазний інструмент "Преміум" виробництва та здійснюють розрахунки у євро або доларах США, може надаватися знижка до 40%. Такі знижки встановлюються окремим розпорядженням.

Відповідно до розділу 2 Положення дилер - контрагент, який уклав відповідний дилерський контракт з позивачем на закупівлю алмазного інструмента та виконання додаткових обов`язків та вимог по реалізації та просуванню алмазного інструмента Товариства, обсяг продаж по якому має становити від 15 тис дол. США в рік для дилера в Російську Федерацію ; дистриб`ютор - контрагент, який уклав відповідний дистриб`юторський договір з Товариством на закупівлю алмазного інструмента та виконання додаткових зобов`язань та вимог по реалізації та просуванню алмазного інструмента обсяг продаж по якому має становити від 30 тис дол. США в рік для дилера в Російську Федерацію......; Торговець - контрагент, який уклав договір з Товариством на придбання алмазного інструмента але не має статусу дилера чи дистриб`ютора.

Суд апеляційної інстанції дослідивши договори поставки, укладені між позивачем та фізичними особами дійшли до висновку, що фізичні особи-підприємці не є офіційними дистриб`юторами або дилерами позивача, ними не здійснювалось придбання "Преміум" товарів, а оплата за придбаний товар проводилась протягом 90 днів з дня його відвантаження, а тому вони не мають права на отримання знижок у такому розмірі.

За висновком судів попередніх інстанцій надання знижок вказаним контрагентам призвело до реалізації готової продукції за ціною, що нижче її собівартості, в результаті чого вказані господарські операції не покрили витрат підприємства на виготовлення продукції.

Також встановлено, що ОСОБА_2 на час укладення договору поставки від 02.04.2018 №50800 перебував у трудових відносинах з позивачем, а саме обіймав посаду комерційного агента, 02 квітня 2018 року було його останнім робочим днем, що підтверджується наказом №15 про припинення трудового договору, в трудових відносинах з позивачем також перебувала ОСОБА_3 .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товар, придбаний фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у подальшому реалізований ТОВ "Бєлгородський алмазний інструмент" (Російська Федерація), генеральним директором якого є ОСОБА_7 , який також є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський алмазний інструмент, засновником якого є ПрАТ "Полтавський алмазний інструмент».

Також встановлено, що ціна реалізації позивачем готової продукції іншим суб`єктам господарювання значно перевищує ціну, встановлену фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , рівень знижки постійним покупцям, які відповідають Положенню про ціноутворення на алмазний інструмент, менший від знижки, встановленої вказаним особам.

VI. Джерела права

15. Кодекс адміністративного судочинства України

15.1. Частина друга статті 2

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15.2. Частина перша та друга статті 77

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

16. Податковий кодекс України.

16.1. Пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

(Абзац перший пункту 188.1 статті 188 із змінами, внесеними згідно із Законом №657-7 від 24 жовтня 2013 року, в редакції Закону№609-8 від 15 липня 2015 року, із змінами внесеними Законом №909-8 від 24 грудня 2015 року).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

(Абзац другий урахуванням доповнень пункту 188.1 статті 188 новим абзацом згідно із Законом №71-7 від 28 грудня 2014 року, із змінами внесеними згідно із Законом №909-8 від 24 грудня 2015 року).

16.2 Підпункт 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України

Звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Якщо під час здійснення операції обов`язковим є проведення оцінки, вартість об`єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов`язковість проведення якого передбачено законом.

Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф`ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає форвардній або ф`ючерсній ціні на дату укладення такого контракту.

Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.

16.3 Підпункт 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

17. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-14.

17.1. Пункт 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

18. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

18.1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку «Запаси» (далі МСБО 2 «Запаси»)

Визначення

18.1.1. Пункт 6 МСБО 2 «Запаси»

Терміни, що використовуються в цьому Стандарті, мають такі значення: Запаси - це активи, які:

а) утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу;

б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або

в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Чиста вартість реалізації - попередньо оцінена ціна продажу у звичайному ході бізнесу мінус попередньо оцінені витрати на завершення та попередньо оцінені витрати, необхідні для здійснення продажу.

Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

18.1.2. Пункт 7 МСБО 2 «Запаси»

Чиста вартість реалізації це чиста сума, яку суб`єкт господарювання очікує отримати від продажу запасів у звичайному ході бізнесу. Справедлива вартість відображає суму, за яку ті самі запаси можна обміняти між обізнаними та зацікавленими покупцями та продавцями на ринку. Перша - це вартість, визначена суб`єктом господарювання, остання - ні. Чиста вартість реалізації для запасів може не дорівнювати справедливій вартості мінус витрати на продаж.

18.1.3. Пункт 8 МСБО 2 «Запаси»

Запаси включають товари, що були придбані та утримуються для перепродажу, у тому числі, наприклад, товари, придбані підприємством роздрібної торгівлі та утримувані для перепродажу, або земля та інша нерухомість для перепродажу. Запаси включають також готову вироблену продукцію або незавершене виробництво суб`єкта господарювання й основні та допоміжні матеріали, призначені для використання в процесі виробництва. У випадку виконавця послуг запаси включають витрати на послуги, як це описано в параграфі 19, для яких суб`єкт господарювання ще не визнав відповідний дохід (див. МСБО 18 "Дохід").

18.1.4. Пункт 9 МСБО 2 «Запаси»

Оцінка запасів

Запаси оцінюють за меншою з таких двох величин: собівартість та чиста вартість реалізації.

18.1.5. Пункт 10 МСБО 2 «Запаси»

Собівартість запасів

Собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.

VII. Позиція Верховного Суду

19. База оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів не може бути нижче звичайних цін відповідно до абзацу другого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

20. Звичайна ціна товарів є ціна визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

21. Суди попередніх інстанцій встановили, що ціна реалізації готової продукції для фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , занижена підприємством, не є ринковою ціною та не відповідає звичайній ціні. Позивачем не обґрунтовано наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) при реалізації продукції власного виробництва за цінами, нижчими від виробничої собівартості та не доведено наявність факторів, які зумовили збитковість господарських операцій.

22. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що реалізація товару нижче виробничої собівартості призвела до визначення бази оподаткування на рівні цієї собівартості та, як наслідок, для донарахування податку на додану вартість.

23. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

24. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що підтверджують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

VIII. Висновки

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу податкового органу слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

28. Клопотання позивача про зупинення дії рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року Суд відхиляє з огляду на розгляд касаційної скарги по суті.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Полтавський Алмазний Інструмент » залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №440/1503/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер