Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

м.Київ

справа №804/6834/16

касаційне провадження №К/9901/3514/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (суддя Дурасова Ю.В.) у справі № 804/6834/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 03.06.2015 № 6-17 та зобов'язати податкову інспекцію виконати дії щодо зняття обтяження нерухомого майна.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 08.11.2016 скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 03.06.2015 № 6-17. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2016.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.02.2017 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 повернув заявнику.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, яка обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статтей 6, 7, 88 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір», статі 129 Конституції України.

Доводи касаційної скарги обґрунтовуються тим, що згідно тимчасового кошторису на перший квартал 2017 року на утримання ДПІ по КВЕД 2800 кошти відсутні. У той же час сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 08.11.2016 задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_1 Скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 03.06.2015 року № 6-17. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в межах строку апеляційного оскарження, однак, у зв'язку з не наданням доказів сплати судового збору, суд апеляційної інстанції ухвалою від 09.12.2016 залишив її без руху та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідач недоліки апеляційної скарги не усунув, надав суду клопотання про продовження строку на один місяць для вирішення питання можливості в подальшому сплатити судовий збір.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.01.2017 продовжив Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 та надав десятиденний строк з дати отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідач недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не усунув, надав суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2016, яке мотивовано тим, що згідно тимчасового кошторису на перший квартал 2017 року видатки на сплату судового збору відсутні.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.02.2017 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу заявнику.

Відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору мотивована тим, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 №484-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Заявником не зазначено час надходження йому коштів для сплати судового збору у встановленому законом порядку, у той час як обмежене фінансування бюджетної установи - суб'єкта владних повноважень, не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Таким чином, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Доказів вжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень останнім суду не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача підстав для відстрочення сплати судового збору.

Крім того, повернення апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не позбавляє її права повторно звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 у справі № 804/6834/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк