Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2018 року

Київ

справа №804/3505/16

адміністративне провадження №К/9901/5191/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 (головуючий суддя: Захарчук-Борисенко Н.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (головуючий суддя: Іванов С.М, судді: Головко О.В., Чередниченко В.Є.)

у справі № 804/3505/16

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - ТОВ, відповідач), в якому просила стягнути з ТОВ фінансові санкції за рішеннями від 13.03.2014: № 6445/28-01-39-03-02 та № 6447/28-01-39-03-02 у загальній сумі 13600,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ фінансові санкції у розмірі 6800,00 грн. на підставі прийнятого СДПІ рішення від 13.03.2014 № 6445/28-01-39-03-02.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.05.2016 скасовані постанова суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, позов задоволено: стягнуто з ТОВ фінансові санкції за рішеннями від 13.03.2014: № 6445/28-01-39-03-02 та № 6447/28-01-39-03-02 у загальній сумі 13600,00 грн.

У касаційній скарзі ТОВ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, позивач не наводить норм матеріального або процесуального права, які були неправильно застосовані судами. Позивач посилається на неврахування судами обставин того, що постанови адміністративних комісій Антрацитівської міськради та Ровеньківської міськради, які стали підставами для прийняття рішень від 13.03.2014: № 6445/28-01-39-03-02 та № 6447/28-01-39-03-02, несплата за якими була підставою для позову, були скасовані постановами Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 14.04.2014 (справа № 407/841/14-а) та Ровеньківського міського суду Луганської області від 13.05.2014.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення фінансових санкцій у сумі 13600,00 грн., застосованих згідно з рішеннями від 13.03.2014: № 6445/28-01-39-03-02 та № 6447/28-01-39-03-02, стали обставини несплати відповідачем цїєї суми фінансових санкцій. Згідно з вказаними рішеннями до відповідача було застосовано штраф за порушення пункту 2 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР, у редакції. чинній на час виникнення відносин. з приводу прав і обов'язків у яких виник спір), а саме: 2 факти - реалізація тютюнових виробів неповнолітньому та реалізація алкогольного напою та тютюнового виробу неповнолітньому у двох точках продажу.

Пунктом 2 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР встановлено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: 1) особами, які не досягли 18 років.

Абзацом дев'ятим частини 2 ст. 17 цього Закону встановлено фінансову санкцію у вигляді штрафу за порушення вимог статті 15- 3 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

Згідно з частиною 5 цієї статті, у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Рішення про застосування фінансових санкцій від 13.03.2014: № 6445/28-01-39-03-02 та № 6447/28-01-39-03-02 не були оскаржені відповідачем, а у судовому процесі відповідачем не було наведено будь-яких доводів на спростування факту вчинення зазначених правопорушень. При цьому, склад правопорушень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Податкового кодексу України, покладений контролюючим органом в основу прийняття рішень про застосування штрафу не є предметом судового розгляду в межах цієї адміністративної справи

Не спростовують правильність вказаних висновків судів попередніх інстанцій також і посилання відповідача на скасування постанов адміністративних комісій Антрацитівської міськради та Ровеньківської міськради, які були вказані як підстави для прийняття рішень від 13.03.2014: № 6445/28-01-39-03-02 та № 6447/28-01-39-03-02, постановами Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 14.04.2014 (справа № 407/841/14-а) та Ровеньківського міського суду Луганської області від 13.05.2014. Оскільки у судовому процесі не було встановлено фактів спростування цими постановами судів фактів вчинення порушень норм Закону № 481/95-ВР, тоді як саме такі обставини у розумінні частини 4 ст. 72 КАС України мають преюдиційне значення для суду при розгляді справи про правові наслідки дій особи.

Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина 4 ст. 72 КАС України, у редакції. чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко