Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №826/4372/18

адміністративне провадження №К/9901/3949/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2019 року, постановлену у складі колегії суддів: Степанюка А .Г. (доповідач), Губської Л. В., Епель О. В.

І. Обставини справи

1. У квітні 2018 року Державна судова адміністрація України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС від 14.02.2018 року ВП №51257866 про накладення штрафу.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

4. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 грудня 2018 року залишив без руху апеляційну скаргу позивача, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 287, 296 КАС України, а саме апелянтом пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору на суму 2 643,00 грн. і надав апелянтові строк у десять днів із моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

5. Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху позивач отримав 26 грудня 2018 року.

6. На виконання вимог даної ухвали позивачем до суду 28 грудня 2018 року направлено платіжне доручення про сплату судового збору від 26.12.2018 року №706 на суму 2 643,00 грн., чим виконано вимоги ухвали суду в частині невідповідності її вимогам ст. 296 КАС України. Крім того, даним поштовим відправленням на адресу суду було направлено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яка обґрунтована тим, що копію повного тексту рішення суду було отримано ДСА України 21 листопада 2018 року, а апеляційну скаргу було подано 14 грудня 2018 року, тобто у межах встановленого тридцятиденного строку на оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, про що безпосередньо зазначено у даному рішенні.

7. Ухвалою від 08 січня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року в цій справі.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Державна судова адміністрація України, вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подала касаційну скаргу.

9. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для провадження розгляду.

10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року, згідно штампу вхідної кореспонденції, ДСА України отримано 21 листопада 2018 року. 14 грудня 2018 року позивач подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення з дотриманням тридцятиденного строку, зазначеного в його резолютивній частині. Крім того, скаржник вважає, що статтею 299 КАС України передбачене право суб`єкта владних повноважень на апеляційне оскарження рішення суду протягом одного року та посилається на створення судом апеляційної інстанції відповідачу штучних перешкод у реалізації ним права на апеляційне оскарження рішення суду.

ІІІ. Нормативне врегулювання

11. Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

11.1. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

11.2. Відповідно до частини 2 зазначеної статті учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

12. З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у вказаній справі є оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу.

13. Так, статтею 287 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

14. Норми статті 287 КАС України, якою, зокрема, визначені строки подання апеляційних скарг у цій категорії справ, є спеціальними по відношенню до норм статті 295 КАС України.

15. Зокрема, частиною 6 даної статті передбачено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

16. З огляду на наявність спеціальної норми, загальні норми статті 295 КАС України, які регулюють строки на апеляційне оскарження рішень судів і порядок їх обчислення, до спірних правовідносин не застосовуються.

17. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

18. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ІV. Оцінка Верховного Суду

19. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване ДСА України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було прийнято 15 листопада 2018 року, а копію його повного тексту отримано апелянтом 21 листопада 2018 року.

20. Натомість, позивач звернувся із апеляційною скаргою 14 грудня 2018 року, тобто, із пропуском строку, встановленого частиною 6 статті 287 КАС України.

21. Оскільки спір у даній справі виник між учасниками виконавчого провадження та стосується оскарження рішення державного виконавця, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 287 КАС України до регулювання даних спірних правовідносин.

22. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

23. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

24. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

25. Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

26. Апелянт повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

27. Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що апеляційну скаргу подано позивачем з пропуском передбаченого законом строку апеляційного оскарження, а вказані в заяві підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

28. Зазначення судом першої інстанції загального строку, протягом якого може бути подано апеляційну скаргу, не позбавляє учасників справи обов`язку дотримуватися процесуальних строків, встановлених, насамперед, приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

29. З матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу відповідачем подано після спливу 10-тиденного строку з часу отримання копії оскаржуваного рішення, інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження відповідачем не наведено, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

30. Також, позивачем допущено невірне тлумачення норм статті 299 КАС України, якою встановлено максимально допустимий строк, в межах якого може бути подана апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень на судове рішення.

31. Так, положення ч.2 ст.299 КАС України встановлюють обов`язок суду, не надаючи оцінки поважності наведених суб`єктом владних повноважень, що подає апеляційну скаргу після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення, причин пропуску ним строку апеляційного оскарження, відмовляти у відкритті апеляційного провадження.

32. Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення частини третьої статті 298 частини першої статті 299 КАС України, з урахуванням визначених статтею 287 КАС України особливостей, норми якої є спеціальними по відношенню до норм статті 295 КАС України в цій категорії адміністративних справ.

33. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Судові витрати

35. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2019 року у справі № 826/4372/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова