Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №826/23794/15

адміністративне провадження №К/9901/11970/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду, Фонд, Банк відповідно) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Шурка О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 26 лютого 2015 року № 006-29515-260215 «Найкращий від Миколая» (далі - Договір банківського вкладу), які виразилися у невключення даних про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду; зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до переліку вкладників Банку, які маються право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28 квітня 2016 року відмовив у задоволенні позову.

Цей суд виходив із того, що, оскільки Договір банківського вкладу визнано нікчемним, то Уповноважена особа Фонду не мала підстав для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а відтак, ознаки протиправної бездіяльності відповідача відсутні.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 квітня 2019 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

Визнав неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду та зобов`язав включити ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Зобов`язав Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення Договору банківського вкладу та не надано суду доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Не надано також і обвинувального вироку суду, в якому було б встановлено вину позивача або посадових осіб Банку з приводу укладання такого договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 квітня 2019 року Уповноважена особа Фонду звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення апеляційного суду скасувати, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі.

У скарзі посилається на те, що судами було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що, Договір банківського вкладу є нікчемним, оскільки цей договір надає позивачу як кредитору переваги у вигляді: отримання за рахунок Фонду суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом; надає можливість такому платнику отримати грошові кошти позачергово та раніше за інших кредиторів Банку, за рахунок виплати Фонду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 14 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т.О., судді: Кравчук В.М., Стародуб О.П.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Сулу судді Анцупової Т.О. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 20 червня 2019 року № 788/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, зокрема касаційної скарги у цій справі.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26 лютого 2015 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір № 006-29515-260215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро.

Згідно з умовами зазначеного договору, сума вкладу складає 4300,00 євро та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 25 серпня 2015 року включно під 4,5 процентів річних та зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.

Відповідно до платіжного доручення від 26 лютого 2015 року № 46512432 ОСОБА_2 на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти в розмірі 4300,00 євро.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяці з 03 березня по 02 червня 2015 року включно.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 03 серпня 2015 року № 147 строк дії тимчасової адміністрації в Банку продовжено до 02 жовтня 2015 року.

Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 20 лютого 2017 року № 619 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації Банку на два роки до 04 жовтня 2019 року.

Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора Банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Кадирова Владислава Володимировича на два роки до 04 жовтня 2019 року.

Наказом Уповноваженої особи Фонду від 16 вересня 2015 року № 813 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів банківських вкладів (депозитів), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 4452-VІ), згідно з Додатком № 1, зокрема, міститься інформація про договір, укладений між Банком та позивачем.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено 8000 доларів США строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, вклад розміщено на рахунку АТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованим та такими, що відповідає закону.

Отже, Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко