Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2019 року у справі №821/689/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа №821/689/16

провадження №К/9901/16521/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А.

суддів: Стрелець Т. Г, Желєзного І.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року у справі №821/689/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в м. Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник Оксани Вікторівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Дарини Геннадіївни, треті особи - Акціонерне товариство «ТАС Комерцбанк», Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправними рішень та скасування записів про зміну умов обтяження нерухомого майна,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У травні 2016 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченко Дарини Геннадіївни приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Мироник Оксани Вікторівни приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Головного територіального Управління юстиції у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 5951253) про зміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , внесений 04.07.2012 о 19:01:56 год. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., а саме запис, яким змінено Договір іпотеки, 3432 від 01.11.2007 на Договір купівлі - продажу прав вимоги, 1306, від 25.05.2012 та змінено іпотекодержателя з АКБ "Тас-Комерцбанк" на ПАТ "Дельта Банк"; визнати протиправним та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 5951253) про зміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , внесений 17.07.2012 о 14:36:32 год. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., а саме запис яким змінено договір купівлі - продажу прав вимоги 1306, від 25.05.2012 на договір купівлі-продажу прав вимоги 937, від 15.06.2012 та змінено іпотекодержателя з ПАТ «Дельта Банк» на ПАТ «Альфа Банк».

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» здійснив реєстрацію без врахування того, що заміна іпотеко держателя суттєво впливає на законні права та інтереси іпотекодавця. На думку позивача, договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012 і договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» не є підставою за нормами законодавства для здійснення реєстраційної дії про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та заміну особи іпотекодержателя.

3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі №821/689/16 (суддя Войтович І.І.) позов задоволено, визнано протиправним та скасовано запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 5951253) про зміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , внесений 04.07.2012 о 19:01:56 год. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., а саме запис, яким змінено Договір іпотеки 3432 від 01.11.2007 на Договір купівлі-продажу прав вимоги 1306, від 25.05.2012 та змінено іпотекодержателя з АКБ «Тас-Комерцбанк» на ПАТ «Дельта Банк»; визнано протиправним та скасовано запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 5951253) про зміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , внесений 17.07.2012 о 14:36:32 год. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., а саме запис яким змінено Договір купівлі-продажу прав вимоги 1306, від 25.05.2012 на Договір купівлі-продажу прав вимоги, 937, від 15.06.2012 та змінено іпотекодержателя з ПАТ «Дельта Банк» на ПАТ «Альфа Банк».

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 у справі №821/689/16 (головуючий суддя Милосердний М.М., судді Бітов А.І., Ступакова І.Г.) постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі №821/689/16 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

5. ОСОБА_1 з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 у справі №821/689/16 не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин справи, просить суд скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 у справі №821/689/16 та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі № 821/689/16.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі № 821/689/16.

У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

У зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати головуючого судді Гімона М.М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Стрелець Т.Г., Желєзного І.В.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») було укладено Кредитний договір від 01.11.2007 №2102/1107/71-068, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику на споживчі цілі 47100,00 доларів США.

8. Також, 01.11.2007 між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., якою 01.11.2007 о 14:28:31 год. за № 5951253 було внесено відомості про іпотеку, іпотекодавця та іпотеко держателя - АКБ «ТАС-Комерцбанк».

Відповідно до п. 2 Іпотечного договору, на забезпечення виконання основного зобов`язання позивач, як іпотекодавець, передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно, а саме: двокімнатну квартиру у АДРЕСА_1 .

9. 01.11.2007 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. за реєстраційним № 5951397 накладена заборона на нерухоме майно: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

10. 25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк», який виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» продав (відпустив) права вимоги та передав їх, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі по Договору від 01.11.2007 2102/1107/71-068.

11. 15.06.2012 між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» продав (відпустив) права вимоги та передав їх, а ПАТ «Альфа Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі, по договору від 01.11.2007 №2102/1107/71-068.

12. На підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, 04.07.2012 о 19:01:56 год. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, внесено зміни до Державного реєстру іпотек: змінено Договір іпотеки, 3432, від 01.11.2007 на Договір купівлі-продажу прав вимоги 1306, від 25.05.2012 та змінено іпотекодержателя з АКБ «Тас-Комерцбанк» на ПАТ «Дельта Банк».

13. Також, на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012, 17.07.2012 о 14:36:32 год., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, внесено зміни до Державного реєстру іпотек, а саме: змінено Договір купівлі-продажу прав вимоги1306, від 25.05.2012 на Договір купівлі-продажу прав вимоги 937 від 15.06.2012 та змінено іпотекодержателя з ПАТ «Дельта Банк» на ПАТ «Альфа Банк».

14. Важаючи реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснення зміни іпотекодержателя з АКБ «Тас-Комерцбанк» на ПАТ «Дельта Банк» і в подальшому на ПАТ «Альфа Банк» неправомірною, Дубовий-Зех В.В. звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

15. Херсонський окружний адміністративний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оспорювані позивачем реєстраційні дії нотаріусів по внесенню змін умов обтяження предмету іпотеки вчинялися нотаріусами за відсутності внесення змін до іпотечного договору від 01.11.2007, укладеного між позивачем та АКБ «ТАС - Комерцбанк» чи іншого договору, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором.

Суд першої інстанції в своїй постанові зазначив, що законодавством не передбачено можливості проведення нотаріусом державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна без вчинення ним нотаріальної дії, пов`язаної із переходом таких прав на об`єкт нерухомості, однак, відповідачем нотаріальна дія з нерухомим майном не вичинялася. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно - не мало місце. Повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов`язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

16. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду визнала помилковим твердження позивача, що договір купівлі-продажу прав вимоги не є документом, що підтверджує перехід речового права (іпотеки) до іншої особи в розумінні Закону України «Про іпотеку», а також вказала в оскарженій постанові, що підстав для відмови у внесенні спірних записів до Державного реєстру іпотек не було, а тому приватні нотаріуси під час внесення таких даних діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає ст. 19 Конституції України.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем, як позичальником, не доведено при апеляційному розгляді справи, яким чином, якими діями були порушені його права, укладеним Договором купівлі-продажу прав вимоги, 1306, від 25.05.2012 р. та зміною іпотеко держателя між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «Тас-Комерцбанк» та ПАТ «Дельта Банк».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було застосовано Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який є спеціальним законом, а також Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2001 № 703.

18. На думку скаржника, Одеський апеляційний адміністративний суд помилково зазначив про те, що у справі не порушувались питання, що стосуються укладання договорів купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 та від 15.06.2012, оскільки безпідставна реєстрація заміни іпотекодержателя безпосередньо впливає на права та законні інтереси позивача як іпотекодавця-власника.

19. ОСОБА_1 у касаційній скарзі наголошує, що надані договори купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 та від 15.06.2012 не є іпотечними договорами та не є договорами про внесення змін до іпотечного договору, тому не можуть бути підставою для вчинення реєстраційної дії щодо внесення змін обтяження нерухомого майна іпотекою.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

21. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Cловосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

22. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття постанови судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

23. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст.ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

24. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

25. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

26. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

27. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

28. Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням нотаріуса про державну реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна, а саме спірної квартири, яка є предметом іпотечного договору, та, як наслідок, реєстрації третьої особи - ПАТ «Альфа-банк» як іпотекодержателя цього майна.

Проте заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою прав іпотекодержателя.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення Нотаріуса як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

29. Суди першої та апеляційної інстанцій розглядали справу за позовом ОСОБА_1 як публічно-правовий спір.

Проте з установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третіми особами) у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

30. Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), Верховний Суд вважає, що цей спір є не публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 826/7619/16, від 12.03.2019 у справі №826/7080/16.

31. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення; далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи суб`єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням умов кредитного та іпотечного договорів, а також договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

32. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі ст. 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

33. За приписами ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі №821/689/16 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року у справі №821/689/16 скасувати.

Провадження у справі № 821/689/16 закрити.

Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Т.Г. Стрелець

Суддя І.В. Желєзний