Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №819/348/17

провадження №К/9901/24260/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Управління Держпраці у Тернопільській області до Приватного підприємства «Люкс» про застосування заходів реагування, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Держпраці у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду, прийняту 31 липня 2017 року у складі головуючого судді - Білоус І.О., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, постановлену 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Рибачука А.І., суддів: Багрія В.М., Старунського Д.М.,

І. Суть спору:

1. У березні 2017 року Управління Держпраці у Тернопільській області (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства «Люкс» (далі - відповідач, ПП «Люкс»), в якому просило:

1.1. застосувати до відповідача заходи реагування, а саме, зупинити зварювальні роботи та ремонт димо-вентиляційних каналів.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідач всупереч приписам Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці», пунктам 23, 24 додатку №2 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107 проводив зварювальні роботи та ремонт димо-вентиляційних каналів без відповідного дозволу.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до направлення на проведення перевірки дотримання вимог законодавства з питань праці, зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування, законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки від 07 лютого 2017 року № 38 управлінням Держпраці у Тернопільській області у період з 13 лютого 2017 року по 17 лютого 2017 року було проведено перевірку ПП «Люкс».

4. За результатами вказаної перевірки 17 лютого 2017 року позивачем було складено акт перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) № 4/2, в якому зазначено, що ПП «Люкс» не одержано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, чим порушено норми Закону України «Про охорону праці» та Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

5. У зв`язку з виявленням вказаних порушень позивач звернувся до суду з позовом про застосування до відповідача заходів зі здійснення державного нагляду (контролю).

6. Водночас судами встановлено, що між ПП «Люкс» та ФОП ОСОБА_1 , установлені цивільно-правові відносин, які опосередковані низкою договорів на виконання підрядних робіт.

7. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №778144 від 30 липня 2004 року, ОСОБА_1 значиться, як фізична особа-підприємець.

8. Зокрема, договором №1-16 від 01 лютого 2016 року, в якому Відповідач виступає замовником, а ФОП ОСОБА_1 підрядником, тобто виконавцем робіт, предметом яких, згідно укладеного договору є ремонт та технічне обслуговування ліфтів. Характерно особливістю вказаних домовленостей є те, що підрядник зобов`язаний виконати вказані роботи своїми засобами.

9. Окрім того, сторони визначили обсяги виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, що підтверджується додатком №1-16 від 01 лютого 2016 року, а також щомісячні обсяги виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, згідно із додатком №4 від 01 лютого 2016 року.

10. Договором №4-15 про виконання робіт від 13 серпня 2015 року, що укладений між ПП «Люкс», як замовником та ФОП ОСОБА_1 , як виконавцем робіт, останній зобов`язується виконувати зварювальні роботи в житлових будинках замовника, згідно поданої заявки із чітким зазначенням об`єкта та об`ємів робіт.

11. Вищезазначені обставини повністю підтверджуються письмовими доказами які містяться в матеріалах справи.

11.1. Зокрема у справі наявний дозвіл №071.15.61 від 12 травня 2015 року виданий ТУ Держгірпромнагляду у Тернопільській області, із змісту якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1 , код виду діяльності за КВЕД 43.29), дозволяється виконувати роботи підвищеної небезпеки: ремонт, технічне обслуговування машин, устаткування підвищеної небезпеки: ліфтів пасажирських вантажопідйомних до 1000 кгс, з швидкістю до 2 м/с; зварювальні роботи.

11.2. При цьому, як вбачається із вказаного дозволу, станом на день виникнення спірних правовідносин, він був чинний, оскільки термін його дії значиться з 12 серпня 2015 року по 11 серпня 2020 року.

11.3. Будь-яких належних та допустимих доказів факту виконання відповідачем зварювальних робіт та робіт щодо ремонту димо-вентиляційних каналів, а відповідно факту порушення вимог законодавства під час їх виконання судам не надано.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 31 липня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.

13. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач вказаних вище робіт не виконує, а тому відсутні підстави для зупинення виконання таких.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

15. У скарзі позивач просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

16. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому наполягає на безпідставності останньої та просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до пункту 1 Положення «Про державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

19. Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

20. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

21. Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

22. Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

23. Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначає процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання Держпраці та його територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).

24. Відповідно до пунктів 23 та 24 Додатку 2 до вказаного Порядку зварювальні, газополум`яні, наплавні роботи, обстеження, ремонт та чищення димарів, повітропроводів відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

25. Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

26. Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

27. Отже повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можливе лише за рішенням суду. При цьому передумовою прийняття такого рішення є встановлення факту (фактів) виконання робіт (надання послуг) суб`єктами господарювання та порушень вимог законодавства під час їх виконання.

28. Згідно зі статтею 3 чинної редакції КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

29. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього ж Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

VI. Позиція Верховного Суду

31. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, враховуючи ті обставини, що складений за результатами перевірки ПП «Люкс» акт перевірки не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, зокрема, у ньому не зазначено які саме роботи підвищеної небезпеки виконувались відповідачем без отримання відповідного дозволу, а лише констатовано відсутність такого дозволу, Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову вважає вірними.

32. Позивачем не доведено належними і допустимими доказами факту виконання відповідачем зварювальних робіт та робіт щодо ремонту димо-вентиляційних каналів, а відповідно й факту порушення вимог законодавства під час їх виконання.

33. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

34. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 819/348/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова