Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2019 року

Київ

справа №818/3074/15

адміністративне провадження №К/9901/12032/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 у складі судді Осіпової О.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 у складі колегії суддів: Бартош Н.С. (головуючого), Філатова Ю.М., Мельнікової Л.В. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, третя особа - ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, третя особа - ОСОБА_5, в якому просить: визнати протиправною відмову від ІНФОРМАЦІЯ_4 Тростянецького районного сектору УДМСУ в Сумській області у проведенні реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язати Тростянецький районний сектор УДМСУ в Сумській області вчинити дії щодо реєстрації її місця проживання за вказаною адресою.

2. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2015, яка залишена без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 в позов задоволено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 звернулася до Тростянецького районного сектору УДМСУ в Сумській області із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

3.2. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28.07.2014 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1, на земельній ділянці Тростянецької міської ради, належить спадкоємцю ОСОБА_5

3.3. Із заяви про реєстрацію місця проживання вбачається, що ОСОБА_5 (донька позивача) надала згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за зазначеною адресою.

3.4. Відповідно до копії рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 16.06.2014 у справі №588/2279/13-ц, за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Тростянець Сумської області, на 1/2 частину жилого будинку з надвірними будовами, що розташований в АДРЕСА_1, на земельній ділянці, належній Тростянецькій міській раді.

3.5. Згідно відповіді Відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тростянецького районного управління юстиції у Сумській області на запит суду, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, що підтверджується актовим записом №235 від 20.08.2015.

3.6. ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач з метою реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, звернулась до відповідача та надала документи, передбачені статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», разом зі згодою ОСОБА_5, як власника 1/2 частини житлового будинку.

3.7. Відповідачем відмовлено у проведенні реєстрації відповідно до п.2.2 розділу ІІ Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 №1077 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 №2109/22421, з огляду на відсутність згоди іншого співвласника частини житла.

3.5. Позивач, вважаючи відмову Тростянецького районного сектору УДМСУ в Сумській області у проведенні реєстрації протиправною та такою, що порушує її права, звернулася до суду з зазначеним позовом.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що 1/2 частини будинку належить на праві власності ОСОБА_5, а ОСОБА_6, якому належало 1/2 частина житлового будинку, - помер. Тобто, на момент звернення позивача до Тростянецького районного сектору УДМСУ в Сумській області із заявою про реєстрації місця проживання інші співвласники житла були відсутні, що унеможливлює надання ними відповідної згоди. ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач здійснила всі необхідні дії, направлені на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, та надала відповідачу документи, передбачені статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», отримавши згоду власника 1/2 частини житлового будинку щодо реєстрації свого місця проживання. При цьому, щодо зазначеної адреси місця реєстрації не встановлено обмежень, передбачених статтею 13 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV, та позивач не є особою, яка обмежена у вільному виборі місця проживання.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Аргументи скаржника зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - приписи Цивільного кодексу України, зокрема, ч.1 ст.358, відповідно до якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою та ст. 1270, згідно з якою для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Зазначає, що позивачем не додано до пакету документів згоду співвласника житлового будинку на її реєстрацію місця проживання, яка є необхідною при реєстрації за умов відсутності документу, що підтверджує право на проживання у зазначеному житлі.

7. Позивач правом подачі відзиву на касаційну каргу відповідача не скористався.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Конституція України:

Стаття 19. <…> Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України…

9. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 №1618-IV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)

Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ

1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

10. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 №1618-IV (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»)

Стаття 19. Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів

1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

11. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (в редакції, яка діяла до 15.12.2017)

Стаття 17. Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ

1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;...

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

12. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

13. Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

14. Разом з тим, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

15. Згідно з п.1, 7 ч.1 ст. 4 КАС України (у редакції, яка діє з 15.12.2017) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

16. Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

17. З позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування житлом, а саме житловим будинком з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на житло, вимоги ж до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області є похідними від них.

18. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

19. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017 (провадження №14-130цс18).

20. З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

21. Пунктом 5 ч.1 ст.349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

22. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

23. Відповідно до ч.1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

24. Таким чином, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

25. Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області - задовольнити частково.

26. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, третя особа - ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати, а провадження у справі закрити.

27. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич