Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2019 року

Київ

справа №815/4091/15

адміністративне провадження №К/9901/14697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 815/4091/15

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА" Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправними бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року (у складі судді Кравченко К.В.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА" Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Стрюкової І.О. щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, зобов'язання Уповноваженої особи Стрюкової І.О. включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО та передачі інформації (переліку) до ФГВФО, зобов'язання ФГВФО включити ОСОБА_2 до загального Реєстру вкладників ПАТ «КБ «НАДРА», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО в розмірі 14 950,00 гривень та затвердження його.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою відповідача відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою із пропуском строків на апеляційне оскарження та відсутністю поважних підстав для поновлення такого строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного адміністративного суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 17 травня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/4091/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 25 квітня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 815/4091/15 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 26 квітня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права. Відповідач зазначає, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Враховуючи велику кількість банків у яких здійснюється тимчасова адміністрація/ліквідація (більше 50-ти), велику кількість відряджень по Україні представників Фонду гарантування, а також те, що фонд гарантування є стороною у понад 10 000 судових справ, Фонд був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у строк визначений частиною другою статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення).

У зв'язку з вищезазначеним Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає, що причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною другою статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) були поважними і тому строк має бути поновлено.

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У відповідності до частини четвертої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 49 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

22 січня 2016 року на зазначену постанову суду Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було подано апеляційну скаргу.

Судом апеляційної інстанції з відтиску штемпеля на супровідному листі суду першої інстанції долученого до апеляційної скарги встановлено, що копію оскаржуваної постанови відповідач отримав 04 січня 2016 року, тобто останнім днем звернення до суду з апеляційною скаргою було 14 січня 2016 року.

Таким чином, апеляційна скарга подана за межами строку, визначеного частиною другою статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), що не заперечується відповідачем.

Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, чим було порушено вимоги частини шостої статті 187 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року апеляційну скаргу було залишено без руху на підставі частини третьої та частини четвертої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) у зв'язку з порушенням строку на апеляційне оскарження, та не сплатою судового збору, в наслідок чого було надано відповідачу термін в тридцять днів з моменту отримання зазначеної ухвали для подання пояснень щодо підстав поновлення вказаного строку та надання доказів сплати судового збору.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 14 березня 2016 року до суду апеляційної інстанції надійшла квитанція про сплату судового збору та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій апелянт послався на велику завантаженість юрисконсультів Фонду гарантування, оскільки на даний час Фонд гарантування є стороною у понад 10000 судових справ.

Оскільки наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження не були визнані судом поважними, тому ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року на підставі частини четвертої статті189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

У відповідності до статті 102 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Так, в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, як і в касаційні скарзі, відповідач посилався на велику завантаженість юрисконсультів Фонду гарантування, в тому числі на велику кількість судових справ та відряджень, що стало причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Вважає такі причини достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, та відповідно скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

З такими доводами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб колегія суддів Верховного Суду не погоджується, оскільки великих обсяг робіт та часті відрядження не можуть вважатися об'єктивними обставинами, які унеможливили вчасне звернення відповідача з апеляційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, оскільки такі причини мають суб'єктивний характер, насамперед залежать від належної організації праці співробітників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, визнання поважними таких причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, апеляційною або касаційною скаргами поставило б у нерівне становище інших учасників процесу та могло б стати підставою для зловживання процесуальними правами.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга подана відповідачем з пропуском строку апеляційного оскарження судового рішення і причини пропуску такого строку не є поважними.

Відповідач в касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Крім того, касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які регулюють порядок прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року.

Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд наголошує, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (Справа "Пономарьов проти України", Заява N 3236/03).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко