Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

Київ

справа №701/1150/19

адміністративне провадження №К/9901/34800/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Шишова О.О.

розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2019 року у складі судді Калієвського І.Д. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Епель О.В. (головуючий суддя), суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г. у справі №701/1150/19 за позовом ОСОБА_1 до начальника Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Мельника Василя Володимировича про скасування вимог та постанов і зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду, у якому просив визнати протиправними рішення та дії начальника Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Мельника Василя Володимировича та скасувати вимогу від 16 липня 2019 року про зобов`язання позивача перебувати за адресою, яка не належить йому як боржнику, та надати доступ до житла, яке йому не належить; скасувати постанови від 29 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження та про приєднання виконавчого провадження № 59668891 до зведеного виконавчого провадження № 58724805; скасувати постанову від 30 липня 2019 року про залучення працівників органів внутрішніх справ; скасувати вимогу від 07 серпня 2019 року про зобов`язання з`явитися 29 серпня 2019 року для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення; зобов`язати державного виконавця вчинити дії, передбачені пунктом 2 частини 4 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо повернення виконавчого документа та підпунктами 7, 13 частини 1, частин 2, 3 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» щодо закриття виконавчого провадження.

2. Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, закрито провадження у справі № 701/1150/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Маньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Мельника В.В. щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень; роз`яснено ОСОБА_1 , що справа підлягає розгляду Печерським районним судом міста Києва, який видав виконавчий лист, у порядку цивільного судочинства.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Виконавче провадження, у межах якого посадовою особою державної виконавчої служби прийнято оскаржувані позивачем у цій справі постанови та вимоги, відкрито на підставі виконавчого листа, виданого 10 квітня 2012 року Печерським районним судом міста Києва у справі № 2-3373/11 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 299 670,00 грн.

3.2. Виконавчий лист від 10 квітня 2012 року у справі № 2-3373/11 виданий судом на виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі.

4. Закриваючи провадження у цій справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що цей спір не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий лист.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду до Маньківського районного суду Черкаської області.

5.1. Доводи касаційної скарги полягають у тому, що на думку позивача законодавством встановлений спеціальний порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Судами не з`ясовувались обставини, що мають значення для справи, не досліджувалися надані докази, що є підставою для скасування таких рішень.

6. Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8. Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) внесені зміни щодо порядку розгляду адміністративних справ, зокрема зміни до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року.

9. Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

10. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

11. З поділом системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації пов`язане поняття юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення цивільних, адміністративних, кримінальних справ. Поняття юрисдикції включає поняття предметної юрисдикції - розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів.

12. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. У пункті 1 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

14. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

15. Позивач звернувся до суду з вимогами визнати протиправними рішення та дії начальника Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Мельника Василя Володимировича та скасувати вимогу від 16 липня 2019 року про зобов`язання позивача перебувати за адресою, яка не належить йому як боржнику, та надати доступ до житла, яке йому не належить; скасувати постанови від 29 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження та про приєднання виконавчого провадження № 59668891 до зведеного виконавчого провадження № 58724805; скасувати постанову від 30 липня 2019 року про залучення працівників органів внутрішніх справ; скасувати вимогу від 07 серпня 2019 року про зобов`язання з`явитися 29 серпня 2019 року для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення; зобов`язати державного виконавця вчинити дії, передбачені пунктом 2 частини 4 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо повернення виконавчого документа та підпунктами 7, 13 частини 1, частин 2, 3 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» щодо закриття виконавчого провадження.

16. Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує протиправні рішення та дії державного виконавця, які вчинені у виконавчих провадженнях №№59668891, 44372506 щодо розгляду цивільної справи та справи про адміністративне правопорушення.

17. За інформацією розміщеною на офіційному сайті автоматизованої системи виконавчих проваджень розміщеної за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors вбачається, що відносно позивача існує зведене виконавче провадження №58724805 до складу якого також входять виконавчі провадження №44372506 і 59668891. Стан виконавчих проваджень про примусове виконання Маньківським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області судових рішень у виконавчих провадженнях №44372506 і 59668891 не завершений.

18. За правилами частини 1 і 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

19. Відповідно до пункту 14, 15 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

Об`єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.

20. Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням.

21. Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

22. Частиною 1, 5 статті 287 КАС України установлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

23. Тобто частина п`ята статті 287 КАС України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об`єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

24. Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, колегія суддів вважає, що в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

25. Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року справа № 660/612/16-ц та від 24 квітня 2019 року справа № 805/3267/16-а.

26. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

27. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

28. КАС України передбачає принцип офіційного з`ясування всіх обставин по справі, проте суди попередніх інстанцій обмежились висновком про те, що спір в даній справі стосується оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця на виконання рішення в порядку цивільного судочинства. Суди не досліджували предмет позовних вимог, не з`ясовували інформацію про виконавчі провадження стосовно позивача, не витребували копій матеріалів виконавчого провадження у межах предмету спору, в тому числі копії виконавчих листів, виданих на виконання рішення суду в адміністративному та цивільному судочинстві.

29. Вказане призвело до неправильного застосування судом норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд.

30. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 353 КАС України).

32. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-ІХ , ст. 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

33. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

34. Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі №701/1150/19 скасувати. Справу направити на новий судовий розгляд до Маньківського районного суду Черкаської області.

35. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді Ж.М. Мельник-Томенко

О.О.Шишов