Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

КИЇВ

26.02.2018 А/9901/115/18 800/344/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Ханової Р.Ф., суддів - Гончарової І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву народного депутата України ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Президента України про визнання бездіяльності протиправною,

у с т а н о в и в:

У січні 2016 року народний депутат України ОСОБА_2 подав до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції позов про визнання протиправною бездіяльності Президента України Порошенка П.О. щодо нерозгляду депутатського звернення від 12 листопада 2015 року №885-дз, направленого 12 листопада 2015 року, та ненадання відповіді на зазначене звернення.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року у задоволенні даного позову відмовлено повністю з тих підстав, що до повноважень Президента України, встановлених Конституцією України, не віднесено розгляд депутатських звернень (справа №800/58/16).

Постановою Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року задоволено частково заяву народного депутата України ОСОБА_2 від 29 лютого 2016 року про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року, скасовано дане судове рішення, справу передано на новий судовий розгляд до цього ж суду.

На думку колегії суддів Верховного Суду України, в порушення вимог статей 11 та 138 КАС України, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема суд не встановив чи відповідає депутатське звернення вимогам закону, чи пов'язані питання, про які йдеться у зверненні, з депутатською діяльністю, коли і кому надійшло депутатське звернення, хто і протягом якого часу мав дати на нього відповідь, ким саме і які дії були вчинені щодо розгляду звернення.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову народного депутата України ОСОБА_2 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною з тих підстав, що поставлені у зверненні народного депутата України питання не віднесені до відання Порошенка Петра Олексійовича як Президента України (Глави держави), а стосуються його як приватної особи (справа №800/305/16 (800/58/16).

Постановою Верховного Суду України від 27 червня 2017 року задоволено частково заяву народного депутата України ОСОБА_2 від 17 жовтня 2016 року про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2016 року, скасовано дане судове рішення, справу передано на новий судовий розгляд до цього ж суду.

Колегія суддів Верховного Суду України зазначила, що суд належним чином не дослідив чи є звернення позивача депутатським зверненням за своєю суттю, чи містить воно пропозицію надати офіційне роз'яснення або викласти позицію з питань, віднесених до компетенції органу, якому воно скероване, та чи пов'язано воно безпосередньо з депутатською діяльністю заявника, а також що суд не вжив усіх заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі під час вирішення спору.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2017 року відмовлено у адміністративному позові народного депутата України ОСОБА_2 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною з тих підстав, що звернення народного депутата України ОСОБА_2 від 12 листопада 2015 року не містить пропозицію народного депутата України адресату (Президенту України) здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до його компетенції. А також, що позивачем не доведено того, що дане звернення зумовлене скаргами чи заявами виборців чи стосується інших питань депутатської діяльності (справа №800/344/17).

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що звернення народного депутата України ОСОБА_2 від 12 листопада 2015 року не є депутатським зверненням за своєю суттю, не пов'язане зі здійсненням заявником депутатської діяльності, а отже воно не відповідає вимогам закону, тому правові підстави для висновку про допущення Президентом України протиправної бездіяльності щодо його розгляду відсутні.

У заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2017 року, поданої до Верховного Суду України 12 жовтня 2017 року на підставі пункту 4 статті 237 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII та провадження за якою відкрито ухвалою цього суду від 27 жовтня 2017 року, заявник просить скасувати дане судове рішення як таке, що прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому незаконного, та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Правовими підставами заявлених до суду вимог щодо скасування судового рішення Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2017 року у справі №800/344/17 визначив неправильне застосування цим судом норм матеріального права, зокрема положень норм статей 40, 102 Конституції України, статей 1, 6, 10, 16, 24 Закону україни «Про статус народного депутата України», неврахування судом норм статей 8, 85, 92 Конституції України та статті 4 Закону України «Про основи національної безпеки України».

У запереченнях на заяву позивача представник Президента України просить відмовити у задоволенні заяви, обгрунтовуючи це тим, що у Президента України відсутній встановлений законодавством обов'язок розглядати і надавати відповіді на депутатські звернення, а положення статті 40 Конституції України і законодавства про звернення громадян до спірних правовідносин не застосовуються через спеціальний статус народного депутата України.

Обговоривши доводи заяви та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви відсутні.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Пунктом 7 частини першої статті 6 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року №2790-XII (далі - Закон №2790) встановлено, що народний депутат у порядку, встановленому законом звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням, зокрема до Президента України, у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України.

Право народного депутата на депутатське звернення закріплене частиною першою статті 16 Закону №2790.

За змістом абзацу другого частини першої статті 16 Закону №2790 депутатське звернення - це викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Частини друга, четверта статті 16 Закону №2790 встановлюють, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання (абзац перший частини другої статті 16).

Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян, крім випадків, установлених цим Законом (частина четверта статті 16).

З аналізу наведених положень законодавства висновується, що обов'язок відповідного суб'єкта щодо належного реагування на депутатське звернення (його розгляду, надання і надіслання відповіді на нього) є похідним від реалізації народним депутатом України права на депутатське зверненя.

При цьому реалізація даного права означає, що депутатське звернення, в свою чергу, повинно відповідати закону.

Ознаки депутатського звернення передбачені наведеними вище положеннями частини першої статті 6, частини першої статті 16 Закону №2790, а саме: воно повинно бути адресоване визначеним законом суб'єктам (до кола яких не входять, зокрема, приватні особи), повинно містити пропозицію цим суб'єктам на вчинення певних дій, надання офіційного роз'яснення чи позиції з питань, віднесених до компетенції останніх.

З матеріалів справи вбачається та встановлено під час розгляду справи у першій інстанції, що 12 листопада 2015 року за вих.№885-дз народним депутатом України ОСОБА_2 на адресу Президента України Порошенка П.О. направлене депутатське звернення, в якому ОСОБА_2 просив Президента України повідомити, яке саме майно останнього на території Російської Федерації конфісковане та на яке його майно накладено арешт (а.с. 8-9).

Таким чином, у даному документі, названому «депутатським зверненням» і скерованому на адресу Президента України, відсутні будь-які ознаки депутатського звернення, що свідчить про відсутність реалізації народним депутатом України свого права на депутатське звернення, а отже і відсутність у визначеного законом суб'єкта - Президента України - обов'язку щодо відповідного реагування.

За таких обставин, з урахуванням частини другої статті 19 Конституції України, Президентом України не допущено жодної, в тому числі протиправної, бездіяльності стосовно розгляду і надання відповіді на депутатське звернення, оскільки відсутній факт скерування Президентові України належного депутатського звернення.

Правова оцінка Вищого адміністративного суду України обставин справи, викладена у постанові від 21 вересня 2017 року, правильна, заява народного депутата України ОСОБА_2 є необґрунтованою, а тому у її задоволенні належить відмовити.

Посилання заявника на неврахування судом положень статей 8, 85, 92 Конституції України, Закону України «Про основи національної безпеки України» колегія суддів відхилає, як безпідставні, з огляду на встановлений судом факт відсутності у Глави держави обов'язку надавати відповідь на депутатське звернення, яке не відповідає закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242 244 244-1 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити народному депутату України ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2017 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Направити дану постанову особам, які беруть участь у справі.

Судді: Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

С.С.Пасічник