Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №822/2590/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

м. Київ

справа №822/2590/17, адміністративне провадження №К/9901/4324/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Єзеров А. А., Кравчук В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.10.2017р. (судді - Блонський В. К., Майстер П. М., Ковальчук О. К. ) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017р. (судді - Сушко О. О., Смілянець Е. С., Залінський І. Г. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління поліції охорони в Хмельницькій області Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони у Хмельницькій області та Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення по матеріалах про виплату йому грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та щодо невиплати вказаної грошової допомоги;

зобов'язати Управління поліції охорони у Хмельницькій області прийняти рішення про виплату йому грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 та провести виплату вказаної грошової допомоги.

В обгрунтування позовних посилався на те, що після звільнення зі служби в міліції, йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби. В подальшому ним було подано заяву про виплату грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.

Проте у такій виплаті йому відмовлено.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.10.2017р., яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від
20.12.2017р., позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності без прийняття рішення, яке передбачене Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850.

Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи про призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що Міністерство внутрішніх справ України діяло в межах та у спосіб передбаченим чинним законодавством України, а тому права позивача з боку МВС України порушені не були.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом УМВС в Хмельницькій області Управління державної служби охорони від 08.05.2015р. № 55 позивач звільнений в запас на підставі пункту 63 "з" (за власним бажанням). (а. с. 10)

06.10.2015р. в результаті медичного огляду, Кам'янець-Подільська міжрайонна МСЕК встановила позивачу ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії АГ № 0004034 від 06.10.2015 року. (а. с. 9)

08.04.2016р. позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії ВДСО при УМВС України в Хмельницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності. (а. с. 88)

Управління поліції охорони в Хмельницькій області 13.04.2016р. сформувало висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та направило його разом з поданими позивачем документами до МВС України для прийняття рішення. (а. с.89)

Супровідним листом від 20.04.2016р. № 15/2-1369 МВС України повернуло вказані документи Управлінню поліції охорони в Хмельницькій області, як такі, що помилково надіслані, оскільки вирішення питання призначення допомоги належить до компетенції Національної поліції України. (а. с. 90)

В подальшому документи для призначення одноразової грошової допомоги позивачу передавались до МВС України із супровідними листами № 2877/43/42/02-2016 від
30.06.2016р., № 3838/42/02 від 16.11.2017р., № 1806/43/42/02-2017 від
23.08.2017р., проте МВС України повертало вказані матеріали до Управління поліції охорони в Хмельницькій області. (а. с 91-93)

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої законні права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обов'язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги Порядком № 850 покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку - на Управління поліції охорони в Хмельницькій області.

Судами встановлено, що отримавши заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги та додані до неї документи, керуючись п. 8 Порядку № 850, відповідач направив висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та документи, перелік яких визначений Порядком № 850, до МВС України для прийняття рішення.

Крім того, судами встановлено, що не прийнявши за результатом розгляду висновку та документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги жодного з зазначених рішень всупереч п. 9 Порядку № 850, МВС України листом від 20.04.2016 року № 15/2-1369 повернуло Управлінню поліції охорони в Хмельницькій області висновок та матеріали на призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

Судами встановлено, що спосіб, у який МВС України розглянуло висновок та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, Законом України "Про міліцію" та Порядком № 850 не передбачені.

Крім того, судами встановлено, що з 06.10.2015 року у позивача виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, встановленому ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 850. Передбачені п. 14 Порядку № 850 обставини, які слугують підставами для невиплати такої допомоги, відсутні.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені в касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07.11.2015р. набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію".

До набрання чинності Закон України "Про Національну поліцію" порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком №850.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно пункту 2 цього Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктами 7-9 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" та обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про часткове задоволення позову.

Міністерство внутрішніх справ України, в порушення вимог п.9 Порядку №850, за результатами розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності IІI групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, конкретного рішення не прийняло, чим допустило протиправну бездіяльність.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вже була висловлена Верховним Судом у постановах від
20.03.2018р. у справі №825/1717/17, від 30.01.2108р. у справі №822/1579/17 і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.10.2017р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук