Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2019 року у справі №460/458/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2019 року

Київ

справа №460/458/19

адміністративне провадження №К/9901/29543/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Усенко Є. А.,

розглядаючи в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Головного управління ДФС у Рівненській області і Державної фіскальної служби України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року (суддя-доповідач - Святецький В. В., судді: Гудим Л. Я. Шинкар Т. І.) у справі № 460/458/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн" до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 6 травня 2019 року позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22 грудня 2018 року №1033179/41136894 та №1033185/41136894 про відмову в реєстрації податкових накладних №95 від 30 листопада 2018 року та №76 від 30 листопада 2018 року.

Зобов'язав Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №95 від 30 листопада 2018 року та №76 від 30 листопада 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн". У задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 11 січня 2019 року №2152/41136894/2 та № 2151/41136894/2 суд відмовив. Також суд вирішив питання розподілу судових витрат: стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області та Державної фіскальної служби України судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 3842,00 грн з кожного.

Додатковим рішенням від 4 червня 2019 року Рівненський окружний адміністративний суд стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1666,66 грн. Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної фіскальної служби України судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1666,66 грн.

Не погодившись з зазначеними рішеннями суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України і Головне управління ДФС у Рівненській області подали апеляційні скарги.

Ухвалою від 13 серпня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України і Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 6 травня 2019 року та запропонував сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 11526 грн 00 коп. (7684*1,5=11526).

Недоліки апеляційної скарги на основне рішення було усунуто, у зв'язку з чим відкрито апеляційне провадження. За наслідками апеляційного перегляду Восьмий апеляційний адміністративний суду ухвалив постанову від 29 жовтня 2019 року, якою апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Рівненській області залишив без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року - без змін.

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України і Головного управління ДФС у Рівненській області на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 4 червня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 серпня 2019 року також залишив без руху через несплату скаржниками судового збору. Запропоновано такий сплатити у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 11526 грн 00 коп. (7684*1,5=11526).

У зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги на додаткове рішення від 4 червня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 9 вересня 2019 року апеляційну скаргу повернув.

Не погодившись з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, представник Державної фіскальної служби України і Головного управління ДФС у Рівненській області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. При цьому, судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення, а відтак, судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення також не повинен сплачуватися.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду здійснюється в загальному порядку, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду, 3 вересня 2019 року від скаржників надійшло клопотання про відкриття апеляційного провадження за скаргою на додаткове рішення, яке обґрунтоване тим, що судовий збір не підлягає стягненню, оскільки відповідно до пункту 5 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення. Проаналізувавши клопотання скаржника та матеріали справи, суд дійшов висновку, що таке не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване додаткове рішення прийняте за результатами розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат в адміністративній справі, а саме - про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, подану відповідно до ст.139 КАС України, після розгляду справи по суті, тобто такі рішення не є наслідком судової помилки.

Отже, колегією суддів визначено, що спірним у цій справі є питання, чи є додаткове рішення суду про розподіл судових витрат тим судовим рішенням, за оскарження якого має сплачуватися судовий збір згідно з Законом України "Про судовий збір".

Верховний Суд вже розглядав зазначене питання, і постановою Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 (провадження №К/9901/21650/19) здійснено відступ від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо сплати судового збору при зверненні до суду із скаргою на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, викладеного в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2019 року (справа №709/2076/17), 24 січня 2019 року (справа №810/2809/17), 25 січня 2019 року (справа №826/7066/18), 3 липня 2019 року (справа №826/8890/18) 19 липня 2019 року (справа №810/2760/17) та 1 липня 2019 року (справа №520/8309/18).

У цій постанові суду Об'єднана палата проаналізувала норми Закону України "Про судовий збір" та КАС України у їх системному зв'язку і зазначила, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат). Таким чином, оскарження судового рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватися або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку.

Об'єднана палата дійшла висновку, що при апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 252 КАС України, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об'єктом справляння судового збору.

Вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат відсутні.

Таким чином, за наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Головного управління ДФС у Рівненській області і Державної фіскальної служби України задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року у справі № 460/458/19 скасувати.

Справу № 460/458/19 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

Л. І. Бившева

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду