Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.12.2019 року у справі №428/693/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №428/693/17

касаційне провадження №К/9901/30085/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Єзерова А. А., Саприкіної І. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.03.2017 (головуючий суддя: Баронін Д. Б. ) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 (головуючий суддя: Блохін А. А., судді: Гаврищук Т. Г., Сухарьок М. Г. ) у справі №428/693/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області або відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача в частині припинення виплати позивачу пенсії;

визнати протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо невиплати позивачу пенсії з липня 2016 року;

зобов'язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком та сплатити заборгованість за період, починаючи з липня 2016 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, як внутрішньо переміщена особа. До червня місяця 2016 року включно він отримував пенсію шляхом зарахування коштів на рахунок, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк", проте у липні місяці поточного року виплата пенсії була припинена за відсутності на те законодавчо визначених підстав.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.03.2017, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від
12.04.2017, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині припинення виплати пенсії ОСОБА_1;

визнано протиправною бездіяльність відповідача в частині невиплати позивачу пенсії з 01.07.2016;

скасовано розпорядження УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від
12.12.2016 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 з 01.07.2016;

зобов'язано відповідача поновити ОСОБА_1 з 01.07.2016 нарахування і виплату пенсії за віком.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що припинення виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності на те визначених законом підстав.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Скаржник вказує на те, що пенсійний орган діяв у межах та спосіб визначених законом повноважень, оскільки згідно витягу з протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №19 від 23.11.2016, Комісією було вирішено соціальні виплати ОСОБА_1 не призначати, тому відповідачем і було прийнято спірне розпорядження про припинення позивачу виплати пенсії.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від
03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позивач право на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01.08.2014 перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області та отримує пенсію за віком на підставі розпорядження № 79437 від 04.02.2015.

За інформацією з довідки № 919027389 від 01.12.2014 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, позивач, який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1, перемістився 15.11.2014 з тимчасово окупованої території в м.

Сєвєродонецьк за адресою: АДРЕСА_2. Дата закінчення дії довідки - 06.04.2016.

22.12.2014 позивач подав до пенсійного орагну заяву, в якій просив перерахувати належні йому суми пенсії на його поточний рахунок, який відкрито у Луганській філії "ПриватБанк", відділення м. Сєвєродонецька.

Відповідно до розпорядження УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, виданого 12.12.2016, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від
08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 19 від
23.11.2016 ОСОБА_1 була припинена виплата пенсії по особовому рахунку № НОМЕР_1 з 01.07.2016. Пенсія в сумі 3670,50 грн виплачена по 30 червня 2016 року.

Окрім того, 06.03.2017 на запит суду першої інстанції від УПСЗН Сєвєродонецької міської ради надійшла відповідь, де зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПтаСЗН як внутрішньо переміщена особа; відповідну довідку № 27389 було видано
01.12.2014. (довідку не скасовано). 23 листопада 2016 року рішенням міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 було відмовлено в соціальних виплатах, оскільки не було підтверджено факт його проживання за адресою, вказаною в довідці.

Вважаючи дії з припинення виплати пенсії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Як стверджує відповідач, розпорядження від 12.12.2016 про припинення позивачу виплати пенсії прийнято на виконання постанови Кабінету Міністрів України від
08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №19 від
23.11.2016.

Так, згаданим вище рішенням Комісії було вирішено не призначати соціальні виплати, в т. ч., позивачу.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обов'язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному у справі розпорядженню відповідача про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії на предмет відповідності його вимогам законодавства, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 7 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - ~law13~) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова №637) передбачено, що призначення та продовження виплати пенсій (..) внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок №509).

Пунктом 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 визначено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

У той же час, статтею 49 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - ~law15~) визначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Згідно частини першої цієї норми, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

У спірному випадку, розпорядження відповідача від 12.12.2016 не містить конкретних підстав, на підставі яких пенсійний орган здійснив припинення виплати позивачу пенсії, що унеможливлює здійснити перевірку цих підстав на відповідність їх вимогам закону.

Верховний Суд наголошує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Не надано суду і доказів того, що приймаючи це розпорядження відповідач діяв у відповідності до вимог постанови Уряду №365, на яку посилається у своєму рішенні.

Відтак, за наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) запереченні на позов, апеляційній скарзі з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.03.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі №428/693/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна