Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2018 року

Київ

справа №552/4468/17

адміністративне провадження №К/9901/37118/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2017 року (суддя - Яковенко Н.Л.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (головуючий суддя - Бондар В.О., судді - Кононенко З.О., Калиновський В.А.) у справі №552/4468/17

за позовом ОСОБА_3

до Міністерства оборони України, Військової частини А3384,

третя особа - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України

про зобов'язання нарахувати і виплатити недораховану частину одноразової грошової допомоги, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 17 липня 2017 року до Київського районного суду м. Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Міністерства оборони України (відповідач-1), Військової частини А3384 (відповідач-2), третя особа - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про зобов'язання нарахувати і виплатити недораховану та невиплачену частину одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. Відмовляючи в задоволенні позову, суди зазначили, що згідно з наказом Голови Служби Безпеки України від 30 вересня 2010 року №1259-ос ОСОБА_3 був звільнений з військової служби саме у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, тобто, не тільки не набув при попередньому звільненні право на виплату одноразової грошової допомоги, але і не міг його набути, оскільки позбавлений такого права у зв'язку з підставами звільнення з військової служби. На підставі викладеного, суди дійшли висновку, що відповідачем (військовою частиною) правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень одноразову грошову допомогу позивачеві нараховано та виплачено без урахування періоду попередньої служби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

4. 13 березня 2018 року ОСОБА_3 (далі - скаржник) звернувся до Суду з касаційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на невірне тлумачення судами пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393. Позивач вважає, що не набувши права на отримання одноразової грошової допомоги він був зарахований на військову службу за контрактом. Також ОСОБА_3 вказує на те, що відповідачем ставиться під сумнів наявність у нього вислуги років у кількості 10 років 09 місяців 29 днів. Крім того, вважає безпідставним прийняття судом рішення без виходу за межі позовних вимог стосовно вирішення питання про неправомірність здійснення утримань з виплаченої відповідачем суми грошового забезпечення, оскільки така можливість надана суду ч. 2 ст. 9 КАС України.

6. Відповідачем-2 до суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що скаржником пропущено строк звернення до суду касаційної інстанції, що є зловживанням процесуальним правом, а також наголошує на невідповідності підпису позивача в поданих ним позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах. Відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу Голови Служби Безпеки України від 30 вересня 2010 року №1259-ос ОСОБА_3 звільнений з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

9. В подальшому ОСОБА_3 проходив військову службу відповідно до укладеного 10 травня 2016 року строком на шість місяців контракту з Міністерством оборони України.

10. Згідно наказу командира військової частини А 3384 від 18 листопада 2016 року №263 ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 01 жовтня 2016 року №559 та вирішено вважати таким, що справи та посаду здав 18 листопада 2016 року, його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Полтавського ОМВК, м. Полтава.

11. Також даним наказом передбачено виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 01 повних календарних років служби.

12. Така одноразова грошова допомога позивачу була нарахована та виплачена, але в розмірі 3523,04грн. за один повний календарний рік служби.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

13. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби у 2010 році) (далі - Закон №2011): військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби &lм;…&?н;.

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.

15. Частина 2 статті 15 Закону №2011 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше &?л;…&?р;.

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується &?і;…&?р;.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги &?і;…&? ;.

16. Аналогічні приписи містяться у пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

20. Позивач в поданій ним касаційній скарзі вказує на те, що не набувши права на отримання одноразової грошової допомоги він був зарахований на військову службу за контрактом у 2016 році.

21. З аналізу статті 15 Закону №2011 та пункту 10 Постанови №393 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

22. При цьому, обов'язковою умовою для такої виплати є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше з дня його останнього зарахування на службу, оскільки саме від наявності вислуги у зазначеній кількості років та підстав звільнення військовослужбовця залежить розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати при повторному звільненні зі служби.

23. При цьому положеннями статті 15 Закону №2011 та пункту 10 Постанови №393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як то ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

24. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у 2010 році (при попередньому проходженні служби) звільнений з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

25. Суд в межах спірних правовідносинах зазначає, що факт ненабуття позивачем права на отримання грошової допомоги при попередньому звільнення не може надавати останньому право на виплату одноразової грошової допомоги при повторному звільненні зі служби з врахуванням наявної за попередні роки вислуги років, оскільки попереднє звільнення позивача пов'язане з систематичним невиконанням умов контракту. Вказана обставина взагалі виключала можливість отримання позивачем одноразової допомоги при попередньому звільненні.

26. Таким чином, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанції щодо того, що позивач не тільки не набув при попередньому звільненні права на виплату одноразової грошової допомоги, але і не міг його набути зважаючи на підстави звільнення з військової служби.

27. Суд враховує, що судами попередніх інстанції зроблено висновок про те, що відповідач, взявши за основу період для нарахування одноразової грошової допомоги при звільнені з дня останнього зарахування позивача на службу (тобто з 10 травня 2016 року) до моменту звільнення, діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

28. Натомість при розгляді касаційної скарги ОСОБА_3 колегія суддів дійшла висновку про те, що обов'язковою умовою для виплати одноразової допомоги при повторному звільненні є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше з дня його останнього зарахування на службу, оскільки саме від наявності вислуги у зазначеній кількості років та підстави звільнення військовослужбовця залежить розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати при повторному звільненні зі служби.

29. Однак, зважаючи на те, що предметом розгляду даного спору були обставини наявності підстав для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби (з врахуванням вислуги років за час попереднього проходження служби), Суд не вбачає підстав для зміни мотивувальних частин судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

30. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

31. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

33. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

34. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

35. Касаційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

36. Постанову Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року - залишити без змін.

37. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа