Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.05.2018 року у справі №814/2467/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа №814/2467/17

адміністративне провадження №К/9901/51542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про зобов'язання вчинити певні дії, провадження за якою відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (головуючий суддя - Шляхтицький О. І. судді: Потапчук В. О., Семенюк Г. В. ),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України в якому просив зобов'язати відповідача повідомити про результати перевірки його звернення на Урядову гарячу лінію від 08 листопада 2017 року №ІЛ-7494433 та про суть прийнятого рішення.

2. Позов обґрунтовано тим, що він втратив отриманий у 1972 році атестат про середню освіту, а його шкільна підготовка не відповідає стандартам повної загальної середньої освіти, оскільки він не вивчав низку предметів, оцінювання яких обов'язкове для отримання атестату в Україні. Тому 08 листопада 2017 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію з проханням забезпечити йому можливість пройти державну атестацію екстернатом з тих предметів, які не входили до програми середньої школи Української РСР та є обов'язковими при навчанні у середній школі ІІІ ступеню в Україні. У разі допуску до проходження такого оцінювання просив видати атестат про повну загальну середню освіту. Посилаючись на те, що на сайті є інформація про те, що його звернення розглянуте, однак відповіді він не отримав, просив суд задовольнити позов.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3.08 листопада 2017 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію із зверненням, зареєстрованим за №ІЛ-7494433 у якому зазначив про втрату атестату, отриманого у 1972 році та неможливість отримання його дублікату. У цьому зверненні ОСОБА_1. одночасно висловив бажання навчатися за програмою Державного стандарту загальної середньої освіти в Україні, просив забезпечити таку можливість шляхом допуску до проходження оцінювання знань і державної атестації з тих предметів, які не входили до навчальної програми Української РСР та видати йому атестат про повну загальну середню освіту після такого навчання.

4. Листом від 10 листопада 2017 року № 2.4-2760 Міністерство освіти і науки України повідомило заявнику, що чинним законодавством не передбачено можливості оформити дублікат втраченого документа про базову освіту, виданого за радянських часів. Водночас такі документи є чинними, що виключає необхідність проходити таке навчання повторно. Крім того, за інформацією, наданою Миколаївським національним університетом імені В. О. Сухомлинського на виконання рішення апеляційного суду від 12 травня 2016 року у вересні 2016 року, ОСОБА_1 виготовлено дублікат диплома спеціаліста про закінчення ним у 1981 році Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Г. Бєлінського за спеціальністю "Математика" та присвоєння йому кваліфікації "Учитель математики" за рішенням Державної екзаменаційної комісії від 19 червня 1981 року.

5. Позивач посилається на те, що відповідачем не повідомлено про результати розгляду його звернення чим порушено його право на отримання такої відповіді.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

6. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство освіти і науки України надати ОСОБА_1 відповідь по суті звернення, яке надійшло 08 листопада 2017 року на Урядову гарячу лінію № ІЛ НОМЕР_1 (дата прийняття 09 листопада 2017 року) щодо можливості проходження ОСОБА_1 в порядку екстернату оцінювання знань та проходження державної атестації.

7. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний надати позивачу відповідь на його звернення.

8. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про відмову в позові.

9. Перевіряючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його, апеляційний суд виходив з того, що позивач просив зобов'язати Міністерство освіти і науки України надати відповідь, оскільки на сайті відповідача є інформація про те, що його звернення вже розглянуте, але письмової відповіді він не отримав.

Враховуючи те, що запитуваний Ільченком А. документ йому надіслано, що ним не заперечується, підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача відсутні.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

10. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. Заявник зазначив, що апеляційним судом не застосовано норми статті 19 Закону України "Про звернення громадян", оскільки отриманий ним лист не є відповіддю на його звернення так як по суті йому нічого не повідомлено, а атестат, отриманий ним за радянських часів, втрачено.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

13. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство освіти і науки України просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що запитувана інформація позивачу надана, відповідь на звернення він отримав, а незгода ОСОБА_1 зі змістом отриманого листа не свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності та порушення ним вимог Закону України "Про звернення громадян".

14. Предметом спору у зазначеній справі є неповідомлення особи про результати перевірки її звернення та про суть прийнятого рішення.

V. Джерела права й акти їх застосування

15. Частинами 1 -2 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. За правилами частини першої статті 1 Закону "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

17. За визначенням, наведеним у частині 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

18. Частиною першою статті 7 Закону "Про звернення громадян" встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. А у випадку, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями (частині 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян").

19. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки (частини 1 , 3 статті 15 Закону України "Про звернення громадян").

20. За правилами частини 1 , 3 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

21. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожен з громадян має гарантоване право звернутись до уповноваженого органу із проханням сприяти реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів, а орган, до якого він звернувся зобов'язаний об'єктивно і вчасно розглянути таке звернення, надати мотивовану відповідь у строки встановленні статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" та повідомити особу про наслідки розгляду.

VI. Позиція Верховного Суду

22. Перевіряючи обставини справи суди встановили, що відповідь на звернення ОСОБА_1. на Урядову гарячу лінію від 08 листопада 2017 року №ІЛ-7494433 сформована Міністерством освіти і науки України 10 листопада 2017 року та направлена позивачу, що ним не заперечується.

23. Водночас, доводи касаційної скарги зводяться до оцінки змісту листа Міністерства освіти і науки України від 10 листопада 2017 року № 2.4-2760, з яким ОСОБА_1. не погоджується, оскільки вважає, що його звернення по суті не розглянуте. Разом з тим, позовні вимоги під час розгляду справи позивач не уточнював, тому Верховний Суд перевіряє правильність застосування норм права апеляційним судом у процесі розгляду ним спору щодо неповідомлення особи про результати перевірки її звернення та про суть прийнятого рішення.

24. Суд апеляційної інстанції перевіряючи обставини справи правильно встановив, що Міністерство освіти і науки України надало позивачу відповідь на його звернення у межах та у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян". Той факт, що зміст роз'яснень, на думку позивача, не забезпечив поновлення порушених, на його думку, прав, не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, допущену ним під час розгляду звернення

ОСОБА_1.25. Враховуючи предмет спору у цій справі, характер спірних правовідносин та обраний позивачем спосіб захисту, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача повторно повідомити ОСОБА_1. про результати розгляду його звернення.

26. Інші доводи та аргументи позивача зводяться до переоцінки доказів, не стосуються правовідносин, які є предметом спору у цій справі і не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

27. Переглядаючи рішення апеляційного суду, Верховний Суд встановив, що судом апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

28. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

29. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С. А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська