Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року

Київ

справа №813/2696/17

адміністративне провадження №К/9901/16247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення середнього заробітку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року, постановлену у складі судді: Гулика А.Г., та ухвалу Львівський апеляційний адміністративний суд від 05 грудня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Гудима Л.Я. (головуючий суддя), Довгополова О. М., Святецького В. В.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 21 094,08 грн.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у справі №813/1731/16 її адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 29.04.2016 №999/К «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору організаційного забезпечення Самбірського міського районного управління юстиції Львівської області з 05 травня 2016 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 травня 2016 року по 17 листопада 2016 року в сумі 16679 грн. 04 коп. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць в розмірі 2636 грн. 79 коп. звернено до негайного виконання. У лютому 2017 року, згідно з рішенням суду у справі №813/1731/16, їй виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05.05.2016 по 17.11.2016 в розмірі 16679 грн. 04коп. Проте, у строки встановлені законом, позивача на посаді не поновлено, таким чином, період з 18.11.2016 по 21.07.2017 є часом затримки виконання рішення суду. Тому, вважає, що відповідно до ст.236 Кодексу законів про працю України має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь час невиконання рішення суду.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у справі №813/1731/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі №876/10075/16, адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 29.04.2016 №999/К «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору організаційного забезпечення Самбірського міського районного управління юстиції Львівської області з 05 травня 2016 року; стягнено з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 травня 2016 року по 17 листопада 2016 року в сумі 16 679 грн. 04 коп. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць в розмірі 2636 грн. 79 коп. звернено до негайного виконання. Постанова суду набрала законної сили 27.02.2017.

5. Станом на момент звернення позивача до суду, тобто 21.07.2017 її на посаді не поновлено.

6. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у справі №813/1731/16 в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітної плату за час вимушеного прогулу з 05.05.2016 по 17.11.2016, в частині стягнення на її користь заробітної плати за один місяць в розмірі 2636 грн. 79 коп., що звернена до негайного виконання, відповідачем виконана, що підтверджується листом Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області №12-08/9415 від 29.11.2016 про виконання виконавчого листа, виданого Львівським окружним адміністративним судом від 17.11.2016 про стягнення на користь позивача коштів з Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

7. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у справі №813/1731/16 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.05.2016 по 17.11.2016 в сумі 14 042 грн. 25 коп. відповідачем виконана, що підтверджується листом Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області №12-08/2203 від 20.03.2017 про виконання виконавчого листа, виданого Львівським окружним адміністративним судом від 09.03.2017 про стягнення на користь позивача коштів з Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

8. Проте, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у справі №813/1731/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору організаційного забезпечення Самбірського міського районного управління юстиції Львівської області з 05 травня 2016 року відповідачем не виконана.

9. Таким чином, період з 18.11.2016 по 21.07.2017 є періодом затримки виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку та часом затримки виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі.

10. З огляду на затримку у виконанні судового рішення, позивач звернулася до суду з вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, позов задовольнив частково.

11.1. Стягнув з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у справі №813/1731/16 за період з 18.11.2016 року по 21.07.2017 року в сумі 20 480 грн. 89 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

11.2. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

12. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач допустив затримку виконання судового рішення, що підлягало негайному виконанню та в такий спосіб порушив охоронювані КЗпП України права позивача.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанції та та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

14. Доводи касаційної скарги зводяться до відсутності вини роботодавця у затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

15. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на правомірність прийняття рішень судів попередніх інстанцій.

V. Джерела права й акти їх застосування

16. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

18. За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

19. Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

20. Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

21. Частиною другою статті 257 зазначеного Кодексу встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

22. При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 цього ж Кодексу передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

VI. Висновок Верховного Суду

23. Так, норма ст.236 КЗпП України передбачає обов`язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб`єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника та не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

24. Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно.

25. Щодо тверджень відповідача про відсутність вини у затримці виконання рішення про поновлення позивача на роботі, слід зауважити таке.

26. Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

27. Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

28. При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

29. Враховуючи те, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі набула законної сили, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

30. Щодо доводів скаржника, що Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області ліквідовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року N 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги», а тому наявна обгрунтована обставина затримки у виконанні рішення суду в частині поновлення позивача на роботі, обумовлена неможливістю його реального виконання, а тому затримка виконання рішення суду відбулась без вини власника або уповноваженого ним органу, колегія суддів зазначає наступне.

31. Посилання відповідача на ліквідацію Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області та, як наслідок, відсутність об`єктивної можливості поновлення позивача на раніше займаній посаді, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки цією ж постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року N 99, включено відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції до структури відповідних головних територіальних управлінь юстиції.

32. Наведені обставини свідчать, що Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, є правонаступником Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, де працювала позивач.

33. Крім того, при ліквідації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, зокрема, обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

34. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

35. Це зобов`язання Головне територіальне управління юстиції у Львівській області як правонаступник не виконало, а отже, права позивача були порушені.

36. Доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, вказаного висновку не спростовують.

37. При цьому, в силу вимог частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року та ухвалу Львівський апеляційний адміністративний суд від 05 грудня 2017 року у справі № 813/2696/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова