Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.06.2019 року у справі №825/1460/17
Постанова КАС ВП від 26.06.2019 року у справі №825/1460/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2019 року

Київ

справа №825/1460/17

адміністративне провадження №К/9901/22850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 (головуючий суддя - Д`яков В.І.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)

у справі № 825/1460/17

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини - польової пошти В1688 (військова частина А1815)

про визнання протиправним та скасування або визнання нечинним рішення,

установив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини - польової пошти В1688 (військова частина А 1815), в якому просив визнати протиправним та скасувати або визнати нечинним рішення відповідача, а саме: лист від 14.09.2017 № 576, яким позивача повідомлено, що підстав для зарахування на речове забезпечення та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідача не було.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказане рішення не відповідає дійсності та спростовуються витягом з наказу від 29.04.2016 № 97, де зазначено, що підставою для видачі вищевказаного наказу є речовий атестат і постановка позивача на речове забезпечення у Військову частину В1688.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 у справі № 825/1460/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування або визнання нечинним рішення відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що позовні вимоги в частині оскарження листа не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржуване рішення не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі позивач просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю або направити справу на новий розгляд.

6. Вважає, що висновки судів є необґрунтованими та незаконними, оскільки оскаржуване рішення, на його думку, є не інформаційним листом, а документом, який носить характер рішення щодо відмови у виплаті грошової компенсації.

Позиція інших учасників справи

7. В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

9. Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2019 призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 08.09.2017 щодо виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно.

11. Листом Тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини А1815 від 14.09.2017 № 576 повідомлено ОСОБА_1 , що підстав для зарахування на речове забезпечення та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідача не було у Військової частини - польової пошти В1688 (військова частина А1815) не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

12. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

13. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

14. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

15. Частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за виключенням спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

16. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

18. Кодекс адміністративного судочинства України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин не містив визначення термінів «нормативно-правовий акт» та «правовий акт індивідуальної дії».

19. При цьому, суд зазначає, що нормативно-правовий акт - рішення суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

20. Індивідуальний акт - рішення суб`єкта владних повноважень, прийняте на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

21. Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

22. Зі змісту позовної заяви, однією з позовних вимог ОСОБА_1 є визнання протиправним рішення відповідача - лист Тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини А1815 від 14.09.2017 № 576.

23. Разом з тим, вказаний лист лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Такий лист не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача.

24. Лист, за результатами розгляду звернення позивача, не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта по відношенню, до якого він винесений.

25. Таким чином, оскаржуваний лист не має обов`язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовна вимога про скасування цього рішення не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Викладені в касаційні скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

27. Суди правильно застосували норми процесуального права.

28. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

29. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

32. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

33. Оскільки суд касаційної інстанції не повертає адміністративну справу на новий розгляд, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 у справі № 825/1460/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк