Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №826/13254/17

касаційне провадження №К/9901/4816/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2017 (суддя Кармазін О.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді: Губська Л.В., Земляна Г.В.) у справі № 826/13254/17 за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Тернопільській області звернулось до адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю у загальній сумі 88987,89 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 20.11.2017 позов задовольнив частково. Стягнув з Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» на користь бюджету податкову заборгованість у сумі 86487,89 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.12.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2017 залишив без змін.

Приватне акціонерне товариство «Українська енергетична група» звернулось 28.12.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просило постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 скасувати, направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, статтей 72, 238, 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначає, що позивач раніше вже звертався до суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» заборгованості за податковою вимогою від 19.12.2011 №1996. Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2015 у справі №2а-12173/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015, було стягнено з відповідача податковий борг в сумі 27284,66 грн., що, на думку Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група», є підставою для закриття провадження у цій справі.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за Приватним акціонерним товариством «Українська енергетична група» обліковується податковий борг з орендної плати за землю в загальній сумі 88987,89 грн., який виник на підставі самостійно визначених сум у поданих податкових деклараціях з плати за землю за 2016 та 2017 роки (земельний податок/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а також визначених податковим органом за податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2016 №0022411202 грошових зобов'язань зі сплати штрафних санкцій в сумі 8358,07грн.

За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Судами встановлено, що контролюючим органом сформовано та надіслано рекомендованим повідомленням на адресу відповідача податкову вимогу від 19.12.2011 №1996 на суму 26692,89 грн.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов'язку в контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий борг з моменту формування податкової вимоги від 19.12.2011 №1996 до звернення контролюючого орану з цим позовом не переривався.

Водночас, згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Судами встановлено, що податковим органом не зараховано в порядку черговості ініційовані до сплати відповідачем кошти в сумі 2500 грн. згідно з платіжним дорученням від 31.10.2017 № 253, тому з урахуванням таких обставин наявність непогашеної суми податкової заборгованості відповідача з орендної плати за землю складає 86487,89 грн.

За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 86487,89 грн. на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» заборгованості у такій сумі.

У зв'язку з викладеним та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 826/13254/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк